Повномасштабна агресія росії зробила мільйони українців біженцями. Люди цілими родинами переїхали з обжитих місць - одні за кордон, інші до більш спокійних тилових регіонів. Понад 2,3 тисячі ВПО знайшли прихисток в Тростянецькій громаді Сумської області. За час після звільнення громади з окупації тут створена мережа з шести центрів для тимчасового розміщення біженців. Сьогодні ведеться робота, щоб цим людям тимчасове проживання змінити на постійне.
ТІКАЮЧИ ВІД ВІЙНИ
Тема ВПО у Тростянецькій громаді виникла природньо – переживши на початку 2022 року пекло окупації, яке зайшло під російським прапором, після звільнення території силами ЗСУ, сюди почали повертатися місцеві мешканці. Їхали і біженці з сусідніх районів і областей, де бойові дії чи регулярні обстріли територій ще тривають. Тростянець хоча й прифронтовий населений пункт, але до кордону з країною-агресоркою далеченько - 30 кілометрів. Через місто проходить траса національного значення до Полтави і Харкова, тут є великий залізничний вузол, через який прямують поїзди на Київ, Львів та в багато інших напрямків. Але найголовніше – місто має позитивну репутацію в суспільному середовищі, що тут мирне життя поступово відновлюється. І біженцям допомагають. Все це разом і відіграло вирішальну роль у виборі пошуку місць тимчасового прихистку.
Найбільший наплив ВПО до Тростянецької громади відбувся у перші два роки з моменту повномасштабного вторгнення. Щомісяця тоді реєструвалося від однієї сотні до понад двохсот внутрішньо переміщених осіб. За той час набігло до півтори тисячі. На сьогодні в Тростянецькій громаді проживає 2237 вимушених переселенців, що складає близько 10 відсотків до загальної чисельності мешканців громади.
Географія ВПО різноманітна. Першими стали, так би мовити, власні біженці – це жителі Тростянецької громади, житло яких було зруйноване в період російської окупації (лютий-березень 2022 р.) та в результаті ворожих обстрілів вже після звільнення. Відповідно до програми «єВідновлення» станом на початок 2026 року за пошкоджене та знищене житло з Тростянецької громади компенсацію вже отримало 578 родин. Цифра немала.
Ще більше було приїжджих вимушених переселенців: з Сумської області – з Великої Писарівки, Краснопілля, багатьох прифронтових населених пунктів Охтирщини. А також з інших областей. Найбільше представлена Луганщина – 120. Далі – Донецька область – 86. Серед менш представлених – Харківська, Київська, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська області. До речі, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, Тростянецька громада відразу ж повідомила Сумський обласний гуманітарний штаб про готовність прийняти і розмістити біля двохсот біженців з місць підтоплення. І біженців, які скористалися такою пропозицією, було немало.
Фахівці відділу соціального захисту населення міської ради наприкінці минулого року проводили анонімне опитування серед біженців, де одним з питань було: «Як ви обирали місце тимчасового перебування?». Одні казали, що до родичів, але більшість – за інформацією з інтернету та за порадою знайомих, які вказували Тростянецьку ОТГ, як одну з більш-менш безпечних місць з серйозним ставленням до ВПО.
ЗАМІСТЬ БАСЕЙНУ – ЦЕНТРИ ВПО
Для невеличкої громади у трохи більше 27 тисяч власного населення, наплив переселенців, кількість яких стрімко набрала понад дві тисячі, став серйозним випробуванням. У місцевої влади було розуміння, що більшість біженців їхали не аби куди – до родичів або знайомих. Але то був прихисток на перший час. Тому необхідність у центрах компактного проживання вимушених переселенців була нагальною.
- З цим треба було щось робити, - розповідає заступник Тростянецького міського голови з регіонального розвитку Максим Синявін. – Але в місцевому бюджеті зайвих фінансів не було, тому про капітальний ремонт чи будівництво нових об`єктів за власні ресурси годі було й думати. Втім, при мізері місцевих коштів, на банківському рахунку міськради було понад півтори сотні мільйонів гривень державної субвенції, які ще у 2021 році ми отримали на будівництво плавального басейна. В умовах, коли країна веде жорстоку боротьбу з російською тиранією, ніхто не думав про басейн. Але ми розуміли, що ці гроші могли б послужити країні вистояти в цій війні, допомогти тим, хто від неї постраждав.
Почалися консультування з Міністерством молоді і спорту України, через яке було отримано державну субвенцію на спорудження у Тростянці сучасного триповерхового спорткомплексу “H2O-Maxi”. За проектом в ньому мали бути великий і малий басейни, зали боротьби та боксу, фітнес і тренажерні зали, приміщення для важкої атлетики, бігові доріжки, кафе і конференц-зали. Мрія почала здійснюватися – будівництво спорткомплексу почалося. У 2020-му була виготовлена проектно-кошторисна документація, а у 2021 році почалися активні будівельні роботи, на які держава виділила 208,3 млн. грн. До кінця 2022-го комплекс планували добудувати в цілому.
Але плани перекреслило повномасштабна війна. В цей час уряд приймає рішення, яким вносить поправки до Бюджетного кодексу і дозволяє місцевим органам влади, на рахунках яких були кошти державних субвенцій, використати їх на цілі, пов`язані з війною – допомога ЗСУ, відновлення захисної інфраструктури, як то бомбосховища, і - на потреби ВПО.
На той час на будівництво басейну вже було використано частину коштів - біля 59 млн. Ще п’ятьма мільйонами покрили вже виконані по актам, але не оплачені роботи. Відтак, з грошей на басейн залишалося ще 149 млн. грн. Цю суму Тростянецька міська рада і запропонувала Мінмолоді і спорту використати для будівництва чи облаштування житла для ВПО. І в уряді дали добро.
ТИМЧАСОВЕ ЖИТЛО І В МІСТІ, І В СЕЛАХ
Критеріями відбору будинків під Центри для ВПО були, насамперед, їх безпечність, зручне місцерозташування, доступність до мереж комунальних послуг. Те, що вони потребували серйозного ремонту – було не головним. Гроші на це вже були. Обрані будинки спочатку обстежувались експертами, які давали висновок на безпечність проживання в них. Спочатку були визначені шість місць для створення Центрів проживання ВПО, з яких п`ять облаштовувались в уже побудованих будівлях, де слід було проводити капітальні ремонти, а один Центр будувався «з нуля».
Причому, місцева влада не побоялася створити такі центрі і в сільській місцевості. І намір виправдався – серед біженців було немало колишніх селян, які відразу виявляли бажання переїхати саме в сільську місцевість. Відтак, Центри були створені і селах Дернове (кошторисна вартість 3,3 млн. грн.) – 5 кімнат на 21 особу; Мартинівка (2,3 млн.) - 4 кімнати на 15 осіб; Солдатське (8,9 млн.) - 7 кімнат на 26 осіб. Ще три створили у Тростянці – по вул. Кеніга, на другому поверсі цукрозаводського будинку культури (3,5 млн.) – 8 кімнат на 14 осіб; по вул. Заводська на п`ятому поверсі готелю «Елегія» – 12 кімнат на 36 осіб (2,0 млн.).
Шостий Центр для вимушених переселенців у Тростянці – це було нове будівництво в мальовничому місці в урочищі Нескучне. Сума витрат склала 91,4 млн. грн. Це цілий комплекс з гуртожитком, їдальнею і адміністративним будинком для тих, хто буде доглядати за всім цим господарством. В разі гострої необхідності в цьому Центрі можна розмістити до 100 осіб. В минулому році будівництво об`єкту завершили, а в цьому провели потужний кабель на 600 кВат. На випадок відключень електроенергії на одній з будівель облаштовано сонячну електростанцію та 8 акумуляторних батарей, які можуть забезпечувати Центр електрикою.
Щоб отримати кімнати в таких Центрах вимушені переселенці реєструються через місцевий ЦНАП до відділу соціального захисту населення. При міській раді створена комісія, яка вивчає стан кожного такого ВПО на отримання житлової площі. Міськвиконкомом приймається рішення про надання житла. І це зовсім не формалізм чи корупційна лазівка - «кому надати, а комі – ні». Це робиться, аби з`ясування обставин приїзду, кількості переселенців, соціальний статус і таке інше. Якщо родина багатодітна і з малими дітьми, якщо людина – інвалід, є вагітні жінки, є престарілі люди… Ситуацій маса і в кожній потрібно розібратися, зробити, як то кажуть, вірний діагноз і яку допомогу слід надати. І що важливо, діяти потрібно виключно в межах законодавства.
ПОРУЧ З ЦЕНТРОМ ВПО - СОЦІАЛЬНЕ ЖИТЛО
Створивши мережу Центрів з тимчасовим житлом для ВПО, в Тростянецькій громаді задумались і над створенням умов для тих переселенців, які готові проживати тут на постійній основі. Основу для цього держава вже запустила - пілотну ініціативу зі створення соціального житла для внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій. Крім того, Тростянецька мерія відпрацьовує варіант співфінансування будівництва житла для переселенців, долучаючи до цього громади, де раніше біженці проживали. Наприклад, в такий спосіб сьогодні в Білій Церкві будується житло для біженців з Маріуполя. То чому б у Тростянці не будувати житло для переселенців з громад Луганської та Донецької областей, яких у них багато. Для цього потрібно мати точну інформацію з тих територіальних громад і згоду на співпрацю.
- Налагоджуємо зв'язок між двома громадами, об`єднуємо власні ресурси, додаємо державні - і будуємо житло для ВПО. Це зміна життя нашої громади, вимушених переселенців, які тимчасово переїхали до нас, а залишаться на постійно. Від нас потрібні земельні ділянки і комунікації до них, соціальна інфраструктура, швидкі дозволи. Ми все це гарантуємо. І будуть переселенці жити не у родичів, не у тимчасових кімнатах центрів ВПО, а у власному житлі, - коментує Тростянецький міський голова Юрій Бова.
У Тростянці для цього «великого будівництва» є готовий проєкт, розроблений українськими і австрійськими архітекторами – «Сталева мрія». І люди, які стоять на обліку на житло і чекають, коли можуть його отримати, скажуть всім за цю роботу велике спасибі.
