У Тростянці в самому центрі міста на Площі Дружби пройшла акція на підтримку військовополонених. На захід зібралося понад 120 чоловіків, жінок, дітей. Перш за все це рідні, знайомі, побратими тих, які хто роками, а хто віднедавна чекають повернення із російського полону.
Майже у всіх учасників акції в руках - світлини тих, кого росія взяла у полон, а також промовисті плакати у національних кольорах зі зверненнями. Ось деякі з написів на них: «Де наші рідні?», «Ми маємо знати правду!», «Поверніть рідних додому», «Поверніть безвісти зниклих героїв додому!», «Невідомість вбиває» та інші. І на кожному такому плакаті прізвища тих, хто томиться в російскому полоні.
Ось деякі з них - Красніков Нікіта Станіславович, Донець Леонід Анатолійович, Чайкін Михайло Віталійович, Заєць Микола Олександрович, Ковальов Андрій Сергійович, Пиво Віктор Володимирович, Роженко Володимир Миколайович, Сілаєв Роман Валерійович, Родичев Володимир Олександрович, Пихтін Олександр Васильович, Тищенко Олександр Миколайович, Ніколаєнко Ігор Дмитрович, Морданьов Віталій Анатолійович, Дрижерук Володимир Олександрович, Євдокимов Дмитро Анатолійович, Мірошниченко Володимир Олексійович, Дашутін Володимир Дмитрович …
Учасники провели своєрідне віче живих звернень, коли до мікрофону підходили матері, дружини, рідні. Одні розповідали, як чекають додому військовослужбовців, яких утримує росія, інші вимагали негайного повернення бранців, треті читали вірші про мужніх захисників. В усіх тих словах – гіркий сум, що немає поруч сина чи батька, брата чи сести, друга чи родича - вони через війну потрапили у рашистський полон, який, на жаль, теж вбиває, адже наші українці там проходять через страшні тортури.
Люди говорили, що прийшли на цю площу зі сподіваннями, що їх почують. А ще для того, щоб всі бранці знали, що на них чекають вдома. Активісти закликали свою владу, гуманітарні місії і світову спільноту, аби вони реально вплинути на порятунок полонених, пришвидшити їх обмін.
Бо кожне життя – важливе. Бо кожна людина має бути знайденою і повернутою додому.
