У рамках проєкту "Україна православна" нещодавно на Слобожанщині побувала відома українська журналістка Ярослава Міщенко. З 2023 року вона на однойменному веб-порталі та власних інтернет-ресурсах розповідає віруючим та невіруючим, аналітикам, журналістам, духовенству, спостерігачам в Україні та поза її межами про події християнського життя в нашій країні або які дотичні до неї, про розвиток і місце ПЦУ, про роль і значення єдиної помісної української Церкви у житті українців і в цілому у світі, про незвичайних людей у лоні Церкви. На Сумщині вона побувала в кількох місцевостях - в Охтирці, Кролевці, на Краснопільщині. Не оминула і Тростянецький край, де зробила серію репортажів про церковні приходи, якими опікується благочинний Тростянецького церковного округу ПЦУ протоієрей Роман Кулішов.
"… Наша парафіяльна подорож з серії "Релігійна мапа віри" - на Слобожанщині… Тут ми зустрілися зі священником Романом Кулішовим, який опікується чотирма парафіями. Об'їхали їх, побували на службах. Одна з цих парафій була в окупації, дві інші створені вже після звільнення цього краю, а четверта - урочище Образ, де б'ється чудотворне джерело і про цілющі властивості якого знають і в Україні, і за кордоном…", - пише дослідниця.Перша парафія - село Гребениківка, 20 кілометрів від російського кордону. Доєдналося до Української Церкви одразу після звільнення Сумщини.
Журналістка поспілкувалася з місцевою прихожанкою Ганною Протасовою. Та розповіла: "Село в російській окупації було тринадцять днів. Тоді отець Роман кожного ранку ходив до храму. Я його запитувала: "Куди ви, танки кругом". Він каже: "Я не сам, зі мною Бог". Батюшка на дзвіницю сам лазив, тільки там зв'язок був, він потім нам новини і розповідав. Потім до храму підтягнулися прихожани. Війна нас згуртувала. І ми на собі відчули, що таке насправді "руський мір". І тих тринадцяти днів в окупації вистачило, щоб після звільнення зрозуміти, що з московським патріархатом нам не по дорозі. І ми вийшли з УПМ мп.Друга місце зустрічі - Тростянець. Ярослава запитала у отця Романа: "Чи не важко?". А він каже: "Це справа, яка до серця. Богу служити завжди радісно".
У Тростянці парафія Великомученика Юрія Переможця створена рік тому. Майже відразу, як отця Романа було призначено благочинним Тростянецького церковного округу ПЦУ. Служби парафіяни проводять у орендованій кімнаті, а по великим святам - біля входу до Каплиці, що на Вічевій площі. Місцева влада пообіцяла відновити цю культову споруду і передати її парафії ПЦУ для постійного користування. Третя парафія - Станова, невеличке село поряд із Тростянцем. Тут ніколи не було ні церкви, ні каплиці. Священники дуже рідко тут бували. А отець Роман створив приход. Точніше - разом з місцевими мешканцями, які його про це попросили.
Місцева мешканка Наталія розповіла, що зараз тут зараз люди із задоволенням приходять на служби, які проводяться або на подвір`ї, або у самому сільському будинку культури. Тут вони моляться, причащаються, багато прихожан приводять з собою діток.Четверте місце для спілкування - урочище Образ, якому вже понад двісті років. Тут посеред лісу побудована невеличка церква, поруч - капличка, є дзвіниця, а 226 сходинками вниз від цього місця розташований майданчик зі знаменитим чудотворним джерелом, іконою Миколи Чудотворця в ньому і купальнею з цілющою водою. Сюди отець Роман їздить і сам, і на прохання людей, які лікують хвороби, травми та рани війни.
До речі, за порядком на території урочища доглядають працівники Великобобрицького лісництва філії "Краснопільське лісове господарство". Його керівник Ігор Козловський вважає, що утримання території - це їхня робота, а отець Роман - служить Богу. По дорозі до урочища Образ, Ігор Козловський запросив столичну гостю і її супутників до свого розсадника, де провів екскурсію.
Було дуже цікаво дізнатися про різноманітні види рослинного світу, багато чого повідав лісівник про місцевий тваринний світ - є там котедж для комах, прозорий вулик, вольєр для сов... 
Колоритним коментарем Ярослава Міщенко прокоментувала сюжет про зустріч з совами: "Ідеальний лісовий музей. І історія… Наше ЗСУ приносить сюди купу осиротілих пташенят. Бо батьки-птахи гинуть від обстрілів. І лісники їх вигодовують… Одна сова дуже зацінила мої намиста. Знайомилася, розглядала…. Має ж смак…". Ось такою виявилася духовна мандрівка Ярослави Міщенко прикордонними околицями Слобожанщини. Незабутні враження. І впевненість, що тут, у дійсно стратегічному регіоні, з Православною Церквою України все буде гаразд. Бо є віддані їй священники і люблячі прихожани.
