
Земляки утворили живий коридор по всьому шляху похоронної процесії від дому, де проживав Владислав і до цвинтаря.
Його знали, як щирого, доброзичливого, усміхненого чоловіка, який понад усе цінував життя, свою родину і рідну Україну.
Владислав Лоза народився у селі Жигайлівка, згодом із сім’єю переїхав до Білки. Після школи навчався у Білопільському вищому професійному училищі, де отримав спеціальність помічника машиніста.

Сміливо виконуючи бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту: на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі та Харківщині, Владислав мужньо боровся за свободу своєї країни.
6 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині він отримав поранення, несумісні з життям. Герою було лише 26 років…
