Передчасно пішов з життя відомий у Тростянці громадський активіст, волонтер з часів АТО, учасник двох Євромайданів, один із сподвижників утвердження на Тростянеччині Православної Церкви України - Володимир Торяник. Серце зупинилося, коли чоловік перебував вдома. І він пішов у засвіти.
Тепер йому назавжди буде 47 років. Але за цей короткий проміжок часу він зробив дуже багато корисного. Не тільки для своєї рідної Тростянеччини. На похоронах його соратник Микола Бабич сказав так: «Не побоюся здатися високопарним, але Володимир за життя зробив дуже багато корисного для всієї України».
Свідому боротьбу за справедливість і соборну Україну Володимир розпочав ще у молодому віці. На початку двохтисячних став одним з активістів націонал-патріотичного руху. Далі був гарт - у протестах в столиці України. Спочатку під час Помаранчевої революції (2004 р.), далі - Революції Гідності (2014 р.). Разом з такими ж однодумцями вони їхали на Майдан Незалежності, на Інститутську, Грушевського – туди, де були барикади.
У 2014 році, коли росія окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі, теж не зміг стояти обабич. За станом здоров`я не міг зі зброєю в руках боротися за відновлення територіальної цілісності та збереження незалежності і суверенітету України. Вирішив вступити у цю справедливу війну, як волонтер. Не раз їздив в зону АТО з передачами землякам від рідних. Там, на Сході, він на власні очі побачив справжню сутність «російських миротворчих операцій», які вогнем випалювали все і всіх. Володимир Торяник розповідав, як доводилося йому перебувати в окопах, виходити з оточення, був важко поранений. І це будучи волонтером.
Мрією свого життя Володимир Торяник вважав прихід на Тростянеччину Православної Церкви України.
- Коли росіяни вторглися на Донбас і мені довелося там часто бувати, як волонтеру, я там побачив сутність «руського міра» і їхніх форпостів в Україні - московського патріархату. Тому у мене не було жодного сумніву, що в Україні має бути тільки єдина православна церква – ПЦУ, - говорив Володимир Торяник незадовго до своєї смерті в інтерв`ю регіональному телеканалу «UA Суми».
Волонтер згадував, як їдучи на передову, вони заїжджали в Охтирку до благочинного Охтирського церковного округу ПЦУ отця Андрія Бринчака. Навіть вночі той зустрічав їх, освячував їхнього буса з передачами, давав оберіги і військовим, і їм – волонтерам. Володимир принципово ігнорував богослужіння в Тростянецьких церквах, які тоді всі належали московському патріархату. А якщо раптом приходилося заходити, то спочатку їздив в Охтирку, де в храмі ПЦУ купляв свічки, а вже потім йшов у Тростянці у церкву, ставив свої свічки і молився.
Мрія Володимира щодо приходу в громаду ПЦУ збулася у 2024 році, коли архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій підписав Указ про створення Тростянецького церковного округу ПЦУ і призначив його благочинним Романа Кулішова. З перших днів Володимир Торяник став активним сподвижником ПЦУ. Не без його участі у Тростянці була створена парафія Великомученика Юрія Переможця.
… 24 березня рідні, близькі і друзі провели Володимира Олеговича Торяника в останню путь. Заупокійне богослужіння звершив благочинний Тростянецького церковного округу ПЦУ отець Роман Кулішов. Поховали великого патріота України на центральному кладовищі міста Тростянець.
