Волонтери з сумського «Добробату» минулої неділі знову приїжджали в Тростянецьку громаду Сумської області. В селі Білка вони розбирали завали на зруйнованому внаслідок російських артобстрілів будинку літніх пенсіонерів.
Обом власникам житлового будинку по вулиці Луговій в селі Білка – під дев`яносто. Весь вік подружжя Марії Василівни і Бориса Кириловича Леп трудилися, щоб створити тут затишок. Звели хату на чотири кімнати, є сарай, літня кухня – все як у людей. Двох синів виростили. Здавалося б, є де дітей з онуками зустрічати і самим вік доживати.
Але так було до тих під, доки у березні минулого року не почали прилітати до них російські бомби, cнаряди, міни. Одного разу прилетіло неподалік їхнього двору – в будинку не залишилось жодного вцілілого вікна. Але найстрашніше було попереду.
- Обстріл почався зранку 24 березня 2022 року. Бахкало навколо цілий день. Стріляла артилерія, літаки час від часу з`являлися в небі. Навіть дрони над вулицею літали, - розповідає Марія Василівна.
Після обіду кілька чи то снарядів, чи мін розривалося поблизу їхнього будинку. Обоє старенькі сиділи в кімнаті. Мовби у передчутті лихого, вони вийшли у коридор. І тут рвонуло прямісінько під будинком. Присіли в коридорі поміж кімнат. Посипалась штукатурка. Пил піднявся до стелі. Все кругом дрижало, падало. А навкруги все стріляло і стріляло.
Скориставшись хвилинкою, коли перестало бахкати, обоє стареньких перебралися до сусідів, де було спокійніше. Пересиділи до ранку. А коли на вулиці посвітлішало, пішли до себе.
Побачили - і очам не вірили. Замість будинку і сараю – руїни. Дах зрешечений, франтон з північного фасаду вибитий, у одній з стін будинку діра півтора на метр, перегородки між кімнатами розвалились, по всіх стінах тріщини, та й самі стіни де більше, де менше похилилися. Практично в самому будинку живого місця не залишилось. Коли село Білку звільнили і родина Леп зібралася на батьківському подвір`ї, то один з синів – Олександр, назбирав тільки у будинку відро осколків, які туди залетіли. В десятки разів більше їх було на подвір`ї.
Олександр Лепа, який проживає в Сумах, як і інший син Микола, який живе в Білці, часто бувають у батьків. Допомагають, купляють їжу. Але самій родині з руїнами не впоратися. А треба хату розбирати, бо через отримані пошкоджена ремонту вона не підлягає.
На допомогу родині розбитої орками житлової будівлі прийшов сумський «Добробат». Ця волонтерська організація займається, як вони це самі називають, первинною відбудовою - або розбирають аварійні частини будівлі, або ж відновлюють зруйноване. В селі Білка вони вже не вперше.
- В будинку родини Леп далі жити не можливо, після артобстрілів він аварійний і підлягає демонтажу. Цим ми й займаємось. В цьому селі ми вже працювали цією весною, коли на цій же вулиці перекривали дах на житловому будинку, де проживає родина військовослужбовця ЗСУ, - говорить очільник Сумського осередку Добробат Олексій Клюєв.
Завзято і злагоджено працюють волонтери. Відчувається, що свою справу знають. Троє чоловіків демонтують дах. Ті, що внизу приймають відірвані нагорі елементи і на подвір`ї їх складують. Серед групи добробатівців двоє жінок – носять дошки, чистять цеглу.
- Для жінок вистачає роботи на розбірці будинків. Навіть якщо немає чого носити, комусь треба прибрати сміття. Минулого виїзду виносила з будинку розбиту підлогу. Працюємо нарівні з чоловіками, - говорить сумчанка Вікторія, фах якої за основним місцем роботи нічим не пов'язаний з будівництво, 47 річна жінка працює на фармацевтичному заводі. Але в Добробаті з дня створення організації.
Що мотивує цих людей? Виїжджають у вільний від роботи час, працюють в умовах підвищеної небезпеки, на місцях бойових дій. Та й за роботу їм не платять.
- Не все вимірюється в грошах. По Біблійським правилам, як сказав Ісус, справжнє щастя – коли даєш. Працюючи в Добробаті я відчуваю задоволення. Бо допомагаю тим людям, які потребують допомоги. Коли війна закінчиться, тоді не потрібно буде розбирати завали, тоді будемо будувати і прийдуть інші загони. А поки що є потреба в нашій роботі, тому ми тут, - говорить добробатівець-приватний підприємець Андрій Андрійчук.
І щоб без слів зрозуміти важливість роботи добробатівців, достатньо подивитися в очі дев`яностолітніх Марії Василівни і Бориса Кириловича, де світиться радість. І коли на подвір`ях таких, як родина Леп починають наводити лад, то в душах людей з`являється надія.
А наводити лад зокрема у Тростянецькій громаді є де. За словами начальника відділу капітального будівництва Тростянецької міської ради Віктора Никоненка, за період російської окупації, в результаті бойових дій в місті і селах громади постраждали понад 1,3 тисячі будівель. З них 890 – це приватні житлові будинки, решта - квартири. Повністю зруйновано 12 приватних будинків, 1090 - пошкоджено, в п`яти багатоповерхівках зруйновано повністю 120 квартир та 100 пошкоджено. Тому місцева влада завдячує і місцевим, і приїжджим волонтерам, які допомагають родинам, чиє житло постраждало від війни. Для виконання робіт виділяють будівельні матеріали, для проїзду - пальне, на об`єктах за необхідності працює комунальна техніка – трактора, навантажувачі та інше.
То ж, роботи по відновленню ще багато. Але якщо згуртуватися, то все обов`язково відбудуємо.
- Треба тільки мати бажання і знайти час долучитися до цієї справи, - побажав наостанок керівник сумського Добробату Олексій Клюєв.
«вебсайт/обліковий запис створений та обслуговується в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проект реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією».
