Багатодітна родина з Тростянця вже рік чекає матеріали на відновлення зруйнованого війною житла

Ще у червні минулого року багатодітна мама шести дітей з Тростянця Сумської області Юлія Веремієнко отримала від Тростянецької міської ради акт обстеження пошкоджень її житла від російської агресії. В документі перелічено будівельні матеріали, які ця родина повинна була отримати від органу місцевого самоврядування для проведення ремонту. За більше, ніж рік, родина від місцевої влади не отримала ані цвяха.

Відповідно до офіційної довідки, до складу цієї родини входять: мати Юлія Василівна Веремієнко - 1980 р.н., її діти - Веремієнко Богдан - другокласник, 8 років, на два роки старший Данилко, Владислав - 12 років, він навчається у 6 класі, Діана - 14 років, ходить у 7 клас, Яна - навчається у 10 класі, їй 16 років. Найстаршій Анні у травні виповнилося 19 років. Разом з ними проживає у цивільному шлюбі батько дітей Зайчиков Павло Валентинович.

У лютому-березні 2022 року Тростянець зазнав ворожої російської окупації. Мікрорайон Перекалки, як його по-народному називають, був одним з найбільш обстрілюваних. Чи не кожного дня тут розривалися російські бомби, снаряди від артустановок та танків. Багато будівель зазнало руйнувань та пошкоджень. Серед таких і будинок по вулиці Зарічній, 91, де проживає багатодітна родина.


-        Було кілька днів дуже потужних обстрілів. Тоді наш будинок отримав значні руйнування - у прихожій і в коридорі завалилася стеля. Випало двоє дверей - вхідні і в одній з кімнат. В одній кімнаті від вибухової хвилі повилітали три вікна разом з рамами. В інших кімнатах і на кухні  - повилітало тільки скло. Найбільше будинок постраждав від вибухів не на землі, а в повітрі і осколки залітали згори в будинок, пробиваючи дах і вікна. В деяких місцях в стінах від осколочних влучань були наскрізні дірки. Тоді що заштукатурили, що завісили плівкою чи простинями, дірки, як змогли, заштукатурили, - розповідає Павло Зайчиков.

Пережити і вціліти в цьому пеклі родині вдалося лише тому, що всі вони в той час жили не в будинку, а в погрібі. І добре, що в нього не було ніяких влучань. З вулиці дуже добре видно, наскільки постраждав франтон, який повністю зруйнований. Щоб залагодити діру господарю довелося розібрати сарай для курей і всі дошки пустити на "зашивку" франтону. Інакше б у дощ вода лилася у будинку. 


- Де я тепер буду тримати курей? - хвилюється господарка дому Юля, яка щоб прогодувати велику сім`ю звикла покладатися на власні сили. Тому і сьогодні у її господарстві є і кури-несучки, і бройлери, і качки.

Наприкінці березня 2022 року Тростянець був звільнений від російських окупантів. Почався період відновлення. Прийшла в громаду гуманітарна допомога від благодійників і держави, запрацювали різні комісії та експертні групи, щоб оформити постраждалим необхідні документи і допомогти їм у відновленні пошкодженого війною житла. Побувала комісія міської ради і в домоволодінні Веремієнків.  Зафіксували пошкодження - "Шиферний дах, франтон, вікна". У розділі потреби у будівельних матеріалах  записали - "шифер - 30 листів, цвяхи - 150 шт., дошка 20 мм - 16 м.кв., коньок - 5 м., скло - 2,5 м.кв., склопакет - 1,25х1,0 м.". Під актом три підписи відповідальних осіб - Бєрдніков, Чижик, Третяк і печатка міськвиконкому Тростянецької міської ради.  

Та попри це з червня 2022 року по вересень 2023-го родина Веремієнків не отримує від міськради ніякої допомоги на відновлення житла. У владних кабінетах спочатку це пояснювали тим, що родина за місцем проживання зареєстрована не в Тростянецькій ОТГ, а в сусідній Боромлянській громаді. Однак, на таке зауваження Юлія Веремієнко надала міськраді офіційну довідку за підписом голови вуличного комітету, що останні 12 років вона проживає у Тростянці і саме за цією адресою.

Між тим літо вже минуло. До холодів - місяць, до зими - трохи більше двох. Робіт по відновленню будинку ще треба виконати дуже багато. Все, що зроблено - забили старими дошками франтон, шматками скла позакривали дірки у вікнах, відновили одну цегляну перегородку. 

З усієї допомоги - тільки від родини, допомогла Юліна мама, одну виплату у 20 тисяч гривень надав Червоний Хрест. І все. Ці та власні ресурси пішли, щоб купити кухонні меблів і газ-плиту, бо все було розбите. На більше не вистачає. Не мають можливості навіть вхідні двері купити - не менше десяти тисяч потрібно. А де їх взяти?


-        Другим людям всі ремонти вже давно поробили, а тут шестеро дітей - і всі служби нас "буцають", - говорить Юлія Веремієнко.

Обом батькам вже набридло ходити, кланятись, випрошувати, принижуватись. Павло Валентинович каже, що працює, заробляє і у нього немає часу, щоб задарма оббивати пороги.  

Юлія каже, що були б гроші, ще б і поросят завела, і гусей. Обробляє родина п`ять городів. 

-        Для дітей - все своє. А як прожити зиму у холодній хаті, я не знаю, - у розпачі говорить господиня великої родини.

Чоловік поправляє - не таке пережили.

-        Знову всі дірки позакриваємо плівкою і сутками будемо топити, - каже Павло Валентинович.  

Втім, дана ситуація з багатодітною родиною, яка в період російської окупації опинилась, можна сказати, в епіцентрі вибухів та крові, аж ніяк не личить Тростянецькій владі, яка не раз говорила про свою відданість людям, громаді, європейським цінностям. І по великому рахунку проблема не варто виїденого яйця, яку, при бажанні, виправити можна за кілька годин. Та й для міської ради це мізерні ресурси, причому не її.

«вебсайт/обліковий запис створений та обслуговується в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проект реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією».

Комментариев: 0
Добавить комментарий