Переживши на початку минулого року ворожу окупацію, наступний рік для Тростянецької громади Сумської області став періодом масового напливу внутрішньо переміщених осіб. Громада продемонструвала унікальний приклад вирішення цієї проблеми – за півроку тут створили 5 центрів проживання для вимушених переселенців, капітально відремонтувавши вже існуючі будинки, ще один центр, точніше модульне містечко, будовується з нуля. Аби здійснити цю мрію, довелося відкласти свою – добудову басейну, 149 мільйонів з якого були перерозподілені на організацію прихистку для людей, які опинилися просто неба.
ТІКАЮЧИ ВІД ВІЙНИ
Тема ВПО у Тростянецькій громаді виникла природньо – переживши на початку 2022 року пекло окупації, яке зайшло під російським прапором, після звільнення території силами ЗСУ, сюди почали повертатися місцеві мешканці. Їхали і біженці з сусідніх районів і областей, де бойові дії чи регулярні обстріли територій ще тривають. Тростянець хоча й прифронтовий населений пункт, але до кордону з країною-агресоркою далеченько - 30 кілометрів. Через місто проходить траса національного значення до Полтави і Харкова, тут є великий залізничний вузол, через який прямують поїзди на Київ та в багато інших напрямків. Але найголовніше – місто має позитивну репутацію в суспільному середовищі, що тут мирне життя поступово відновлюється. І біженцям допомагають. Все це разом і відіграло вирішальну роль у виборі пошуку місць тимчасового прихистку.
Найбільший наплив ВПО до Тростянецької громади тривав з квітня по листопад минулого року. Щомісяця тоді реєструвалося від однієї сотні до понад двохсот внутрішньо переміщених осіб. І на початку вже цього року в Тростянецькій ОТГ нараховувалося понад півтори тисячі таких людей. Якщо точно, то станом на початок липня цього року їх було 1565.
Географія ВПО різноманітна. Крім власних біженців, які втратили житло, було немало приїжджих з Сумської області – громад Краснопілля, Білопілля, Великої Писарівки, Охтирщини. Загалом своїх біженців є біля 1,1 тисячі чоловік. Решта - з інших областей. Найбільше представлена Харківщина – 225. Далі – Донецька область – 95, Луганська – 37. Серед менш представлених – Київська, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська області. До речі, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, Тростянецька громада відразу ж повідомила Сумський обласний гуманітарний штаб про готовність прийняти і розмістити біля двохсот біженців з місць підтоплення.
Фахівці відділу соціального захисту населення міської ради наприкінці минулого року проводили анонімне опитування серед біженців, де одним з питань було: «Як ви обирали місце тимчасового перебування?». Одні казали, що до родичів, але більшість – за інформацією з інтернету або за порадою знайомих, які вказували Тростянецьку ОТГ, як одну з більш-менш безпечних місць з серйозним ставленням до ВПО.
ЗАМІСТЬ БАСЕЙНУ – ЦЕНТРИ ВПО
Для невеличкої громади у трохи більше 27 тисяч власного населення, наплив переселенців, кількість яких стрімко наближалася до двох тисяч, став серйозним випробуванням. У місцевої влади було розуміння, що більшість біженців їхали не аби куди – до родичів або знайомих. Але то був прихисток на перший час. Тому необхідність у центрах компактного проживання вимушених переселенців була нагальною.
- З цим треба було щось робити, - розповідає заступник Тростянецького міського голови з регіонального розвитку Максим Синявін. – Але в місцевому бюджеті зайвих фінансів не було, тому про капітальний ремонт чи будівництво нових об`єктів за власні ресурси годі було й думати. Втім, при мізері місцевих коштів, на банківському рахунку міськради було біля півтори сотні мільйонів гривень державної субвенції, які ще у 2021 році ми отримали на будівництво плавального басейна. В умовах, коли країна веде жорстоку боротьбу з російською тиранією, ніхто не думав про басейн. Але ми розуміли, що ці гроші могли б послужити країні вистояти в цій війні, допомогти тим, хто від неї постраждав.
Почалися консультування з Міністерством молоді і спорту України, через яке було отримано державну субвенцію на спорудження у Тростянці сучасного триповерхового спорткомплексу “H2O-Maxi”. За проектом в ньому мали бути великий і малий басейни, зали боротьби та боксу, фітнес і тренажерні зали, приміщення для важкої атлетики, бігові доріжки, кафе і конференц-зали. Мрія почала здійснюватися – будівництво спорткомплексу почалося. У 2020-му була виготовлена проектно-кошторисна документація, а у 2021 році почалися активні будівельні роботи, на які держава виділила 208,3 млн. грн. До кінця 2022-го комплекс планували добудувати в цілому.
Але плани перекреслило повномасштабне вторгнення рф в Україну. В цей час уряд приймає рішення, яким вносить поправки до Бюджетного кодексу і дозволяє місцевим органам влади, на рахунках яких були кошти державних субвенцій, використати їх на цілі, пов`язані з війною – допомога ЗСУ, відновлення захисної інфраструктури, як то бомбосховища, і - на потреби ВПО.
На той час на будівництво басейну вже було використано частину коштів - біля 59 млн. Ще п’ятьма мільйонами покрили вже виконані по актам, але не оплачені роботи. Відтак, з грошей на басейн залишалося ще 149 млн. грн. Цю суму Тростянецька міська рада і запропонувала Мінмолоді і спорту використати для будівництва чи облаштування житла для ВПО. І в уряді погодились за умови, що до кінця 2023 року заплановані обсяги будуть виконані, а вимушені переселенці отримають тимчасове житло.
ШІСТЬ ЦЕНТРІВ ДЛЯ ВПО
Критеріями відбору будинків під Центри для ВПО були, насамперед, їх безпечність, зручне місцерозташування, доступність до мереж комунальних послуг. Те, що вони потребували серйозного ремонту – було не головним. Гроші на це були. Обрані будинки спочатку обстежувались експертами, які давали висновок на безпечність проживання в них. Таким чином були визначені шість місць для створення Центрів проживання ВПО, з яких п`ять облаштовувались в уже побудованих будівлях, де слід було проводити капітальні ремонти, а один Центр будувався «з нуля».
Для бажаючих переїхати в сільську місцевість, Центри створювались і у селах. Наприклад, село Дернове (кошторисна вартість 3,3 млн. грн.) – 5 кімнат на 21 особу; Мартинівка (2,3 млн.) - 4 кімнати на 15 осіб; Солдатське (8,9 млн.) - 7 кімнат на 26 осіб. Ще три центрі створюються у Тростянці – по вул. Кеніга, на другому поверсі цукрозаводського будинку культури (3,5 млн.) – 8 кімнат на 14 осіб; по вул. Заводська на п`ятому поверсі готелю «Елегія» – 12 кімнат на 36 осіб (2,0 млн.).
Шостий Центр для вимушених переселенців у Тростянці – це нове будівництво. Зводиться в мальовничому місці в урочищі Нескучне, сума витрат складає 91,4 млн. грн. Це цілий комплекс з гуртожитком на 74 місця, їдальнею, де розміщені люди будуть харчуватися і адміністративним будинком для тих, хто буде доглядати за всім цим господарством. До речі, в разі гострої необхідності, в адмінбудівлі також можна буде розмістити додатково переселенців. Всього в будівлях новоствореного Центру зможе розташуватись до 100 осіб.
Щоб отримати кімнати в таких Центрах вимушені переселенці реєструються через місцевий ЦНАП до відділу соціального захисту населення. Там формується черга. На сьогодні в ній 58 чоловік. При міській раді створена комісія, яка вивчає стан кожної ВПО на отримання житлової площі. І це зовсім не «кому надати, а комі – ні». Це з`ясування обставин приїзду, кількості переселенців, соціальний статус і таке інше. Якщо родина багатодітна і з малими дітьми, якщо людина – інвалід, є вагітні жінки, є престарілі люди… Ситуацій маса і в кожній потрібно розібратися, зробити, як то кажуть, вірний діагноз і яку допомогу слід надати. І що важливо, діяти потрібно виключно в межах законодавства.
… Днями за рішенням Тростянецького міськвиконкому перші вісім ордерів на поселення в Центр ВПО по вул. Заводській були вручені переселенцям. В свої кімнати поселились мама з трьома маленькими дітками, отримала кімнату родина з Нікополя Дніпропетровської області, родина з Дружківки Великописарівської громади, родина з Херсонщини…
Ми побували в цьому центрі. Поговорили з людьми, адміністратором.
- Ми приїхали ще в травні цього року з села, яке розташоване прямо на кордоні з росією. Від маминого двора до першої російської хати всього пів кілометра. Дуже страшно жити, постійно обстрілюють. Я приїхала з мамою і неповнолітнім сином. У Тростянці нам подобається, дали кімнату, знайшла тимчасову роботу на автомийці, – розповідає вимушена переселенка з села Попівка Великописарівської громади Оксана Гуцал.
- На даний момент в кімнатах є все, щоб людина могла туди зайти і жити. На одному крилі 8 кімнат – по 8 та 12 кв.м., на іншому кімнат вдвічі менше, натомість житлова площа в них значно більша – від 26 кв.м. плюс 5 кв.м. окремий санвузол. В Центрі для ВПО забезпечені всі базові потреби для переселенців, починаючи від постільної білизни і до кухонного посуду. В самих кімнатах є ліжка, шафи, комоди, по письмовому столу, стільці, тумбочки. Забезпечено гарячу і холодну воду, є туалети і душові, кухні, де можна приготувати їжу, холодильники, щоб її зберігати, пральні машинки, електрочайники, мікрохвильові печі... На кожне крило окремий доступ до Інтернету, - розповідає директорка готелю і центру ВПО Наталія Огризко.
Цікавою є і така деталь – провівши капремонт і нове будівництво за рахунок державної субвенції, з залученням грантових коштів та коштів благодійних організацій, міська рада не потратила жодної гривні і на облаштування Центрів. Всі витрати покрили спонсори, меценати, грантодавці, яким своєчасно були направлені пропозиції, клопотання та проектні заявки. Так, меблі та сантехнічне обладнання для всіх Центрів закупила Женевська міжнародна благодійна організація «Медейр» - сума допомоги 1,9 млн. грн. Французька гуманітарна організація ACTED закупили кухонні шафи та меблі для кухонь. Побутову техніку на всі шість центрів для ВПО надало Товариство Червоного Хреста України. Нідерландська організація «Open Door Ukraine» надала кошти - 14 655 євро. Кількома десятками тисяч злотих допомогла Польська гуманітарна організація, платформа «Prozorro+» для ВПО в селі Солдатське закупила побутової техніки та обладнання на суму 10 тис. євро.
- Кожен фонд робив щось своє. Хтось санвузли і душові кімнати, хтось – системи опалення, хтось ремонтував кухні. А комусь було зручніше просто надати гроші. На сьогодні роботи в п`яти центрах ВПО на завершальному етапі. В деяких єдиним невирішеним питанням в їх оснащенні залишилось встановлення кухонь. Гроші є – виявилося, що ніде купити необхідні нам меблі. Довелося замовляти. Зараз нам їх роблять. Поставимо їх – і все, центри ВПО в селах будуть готові, - говорить заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Олена Волкова.
БАСЕЙН ДОБУДУЄМО ПІСЛЯ ВІЙНИ
Для тростянецької громади тема добудови басейну в їхньому місті після перерозподілу фінансів в бік ВПО не відійшла на другий план. Тим більше, що багато роботи вже зроблено. Фундамент збудовано, отримали конструкції для монтажу. Можна було встановити каркас. Але вирішили до закінчення війни будівельні роботи призупинили. Тому все надійно законсервовано. В подовженні фінансування об`єкту у міськраді ніяких сумнівів немає. Якщо не з державного бюджету, то за рахунок спонсорів точно добудують. А там і держава підставить плече.
Але все це буде після того, як Україна переможе у війні з російськими терористами. А поки що багатьом людям потрібен не басейн, а тимчасовий дім. Свій дім. І краще, коли він в Україні, ніж десь за кордоном. В цьому твердо переконані мешканці Тростянецької громади.
