У Тростянецькій громаді проживає понад 1,7 тисячі людей з інвалідністю. Ще біля 8 тисяч – це пенсіонери. До цього списку можна додати також немало людей, які цілком можна віднести до маломобільних груп, наприклад мам з дітьми у візочках. Чи доступні для них публічні простори? Нещодавно в міській раді жителі міста, чиновники і експерти говорили про те, наскільки Тростянеччина є громадою рівних можливостей. Поряд з цим – які існують перепони на шляху до інклюзії, як покращити умови проживання людям з інвалідністю та інших найбільш вразливих категорій населення.
Участь у слуханнях взяли представники громадськості, голови та члени громадських організацій, які опікуються маломобільними людьми та людьми з інвалідністю, небайдужі жителі громади. До обговорення долучилася Уповноважена особа з питань безбар’єрності Тростянецької громади Юлія Бочарова.
Сторону міської влади представляв в.о. начальника управління будівництва, містобудування та архітектури Тростянецької міської ради Віктор Никоненко. За його словами ситуацію з доступністю у Тростянці не є поганою. Він назвав кілька об`єктів, які відповідають стандартам інклюзії. Перша - лікарня, де облаштовані вхідні групи поліклініки і стаціонарного корпусу, а в будівлях працюють ліфти.
Доступні, на його думку, аптеки, де є пандуси і поручні. Пенсійний відділ з підйомником, світлофори на центральній дорозі – зі звуковими сигналами про дозвіл чи заборону руху, а самі пішохідні переходи викладені тактильними елементами. А ще, за словами посадовця міськради, половина громадського транспорту оснащена платформами для посадки осіб з інвалідністю.
Під час слухань говорили про те, наскільки зручними та доступними для всіх мешканців є громадські будівлі та установи громади. Окрему увагу приділили стану тротуарів, пішохідних маршрутів, облаштуванню доступних входів та можливості безперешкодно пересуватися містом.
Тут проблем немало. І вони продовжують існувати не тільки через обмежені фінансові можливості. Часто бракує елементарної відповідальності тих, хто має забезпечувати безбар`єрність на своєму об`єкту.
Кілька таких прикладів навела голова громадської організації людей з інвалідністю "ТРОІ" Наталія Лісафіна. Вона, зокрема, розповіла, що на вулиці Благовіщенській нещодавно відкрили кілька торговельних павільйонів. Біля цих магазинів побудований підйомник. Але ним ніхто не користується – люди підходять, пробують увімкнути, а коли розуміють, що він не працює, ідуть далі.
Теж саме можна сказати про пандус біля Приватбанку. На перший погляд цілком cучасна споруда. А насправді - дуже небезпечна. Бо коли виходиш з банківської установи і якщо ніхто не підстраховує людину на кріслі колісному, яка з`їжджає вниз по цьому пандусу, то візок може викотитись прямо на дорогу.
Мешканці Тростянця вважають своє місто спортивним. Так воно і є - тут діє багато секцій, по місту працює кілька спортивних залів. Є прекрасний стадіон. Але тільки в одному закладі – ДЮСШ, створені і задокументовані умови для занять спортом людей з інвалідністю. Інші спортивні арени не пристосовані і не доступні для маломобільних груп людей. Зокрема, в спортзал «Локомотив» не зайдеш через круті сходи, тренажерний зал, що в центрі міста - на другому поверсі торгового комплексу «Акварель». Одна з учасниць слухань Наталія Карнакова розповіла, що іноді з палочкою приходить на стадіон. На прохання там можуть дати і м`яча. А чому б там не створити секцію для людей похилого віку чи людей з інвалідністю?
Важкою є проблема для маломобільних людей, у кого житлове помешкання не прилаштоване до реалій їхнього життя. Мешканка Тростянця розповіла, що живе в багатоповерхівці. І коли її життя раптом «перевернулося на 180», тобто коли вона стала людиною з інвалідністю, то виявилося, що щось змінити для неї, аби полегшити її пересування з квартири на вулицю, не можна. Сьогодні її зносять, як і її колісний візочок, на руках вниз на вулицю і потім заносять нагору – теж на руках.
Для частини людей з інвалідністю, які проживають у приватному секторі, внаслідок ворожих обстрілів та російської окупації були пошкоджені пандуси та інші елементи доступності біля будинків. Відновлення таких конструкцій може потребувати значних фінансових витрат.
Начальник управління будівництва, містобудування та архітектури Тростянецької міської ради Віктор Никоненко зазначає, що в таких випадках можна скористатися державною програмою компенсації за пошкоджене житло.
«Якщо внаслідок бойових дій було пошкоджено пандус чи інші елементи приватного будинку, власник може подати відповідну заяву через застосунок “Дія”. Після цього пошкодження обстежить комісія, створена міською радою, та визначить розмір компенсації. Отримані кошти можна використати для проведення необхідних відновлювальних робіт», – пояснює посадовець.
Потребують уваги і питання комунікації та виховання. Одна з учасниць слухань Ірина Яковлюк-Почашинська розповіла, що сама була свідком ситуації, коли в супер-маркеті двоє нормотипових дітей сміялися з дитини на кріслі колісному. Вона втрутилася і припинила насмішки. Але як було погегшити відчуття дитини на кріслі колісному? Треба перевчати людей, починати з найменших, вчити їх толерантності, щоб думали про людину, а не про її стан, робити навчальні програми на телебаченні та друкованих медіа.
… Здобутки названі. Проблеми позначені. За підсумками громадських слухань визначені питання, які потребують подальшого опрацювання. Пропозиції та зауваження учасників будуть враховуватися під час подальшої роботи громади над створенням доступного та безбар’єрного середовища.
