Знову чорна звістка прийшла з війни в Тростянецьку громаду – на 41 році життя за Україну віддав своє життя житель села Станова Сергій Володимирович Станкєвічус, Він загинув 5 вересня 2026 року виконуючи бойове завдання на Донеччині. Непоправна втрата для родини, громади. Батьки втратили сина, дружина - коханого чоловіка, троє дітей - батька.
Сергій народився та виріс у Становій. Тут закінчив місцеву школу. Деякий час жив у Тростянці, а згодом разом із родиною повернувся до рідного села. Він любив столярну справу, мав золоті руки, був відкритою, веселою та товариською людиною. Та найбільше він любив свою Україну. Коли у 2014 році розпочалася російська агресія, Сергій не зміг залишатися осторонь. Він пішов захищати державу, ставши до лав Збройних сил України. Пройшов через важкі бої, побував у самому пеклі війни. Згодом воїн повернувся до мирного життя. Але після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році знову взяв до рук зброю, щоб захищати рідну землю.
Старший сержант Сергій Володимирович Станкєвічус служив командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 3-го штурмового батальйону 210-го окремого штурмового полку Збройних сил України.
Військовий капелан отець Ігор на похоронах розповів про Сергія, як про досвідченого воїна, якого поважали та любили побратими. Він був людиною, на яку можна було покластися, умів підтримати, подати приклад і надихнути інших. Для своїх побратимів Сергій назавжди залишиться справжнім товаришем і вірним другом.
Жителі Станової вийшли провести свого Захисника в останню путь. Люди створили живий коридор, ставши обабіч дороги із синьо-жовтими прапорами. У тиші та сльозах вони віддавали шану воїну, який віддав життя за кожного з нас. Далі похоронна процесія перебралася до Тростянця. Тут у Вознесенському храмі чин похорону за упокій душі загиблого звершили протоієрей Православної Церкви України отець Олександр та військовий капелан 210-го окремого штурмового полку отець Ігор.
Сергія Станкєвічуса поховали на Алеї Слави на цвинтарі по вулиці Пам’яті у Тростянці. Прощаючись з Героєм, пролунав військовий салют - три залпи з бойової зброї. Військовослужбовці передали дружині загиблого синьо-жовтий прапор України та бойові нагороди нашого Героя.
