Із чотирирічного полону в межах першого етапу обміну «1000 на 1000», який пройшов 15 травня 2026 року, повернувся в Україну уродженець Тростянця Сумської області Олександр Кириченко.
З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України. Служив офіцером психологічної служби однієї з військових частин Національної гвардії України. Захищав Маріуполь, проривався із облоги, але потрапив до російського полону, де провів довгих 4 роки…
15 травня в межах першого етапу домовленості про обмін полоненими «1000 на 1000» - в Україну повернулися 205 наших захисників. Серед звільнених воїнів — частина оборонців Маріуполя та «Азовсталі», які перебували у неволі від 2022 року. Серед них і тростянчанин Олександр Кириченко.
- Про звільнення сина з полону я отримала звістку з Координаційного штабу. Спочатку надійшло смс-повідомлення, а потім був телефонний дзвінок, - з великим хвилюванням розповідає мама, Лариса Василівна. – З сином ще не спілкувалася. Сказали, що невдовзі він зателефонує. Нетерпляче чекаю, - каже щаслива мама.
Нестерпно важких довгих чотири роки батьки чекали кожного обміну, раділи за повернення чужих дітей і не втрачали надії, що колись обіймуть і свого живого сина на рідній землі. Збулося.
Про звільнення з російського полону Олександра Кириченка вже повідомила Тростянецька міська рада на офіційному акаунті у фейсбуці: «З великою радістю повідомляємо, що серед звільнених з російського полону — наш земляк, тростянчанин Олександр Юрійович Кириченко — офіцер Національної гвардії України, захисник Маріуполя, який провів у полоні довгих чотири роки. Вітаємо на рідній землі, нашого дорогого Героя!».
Радіють повернення Олександра і в місцевому Палаці дітей та юнацтва, де працює мама Героя - Лариса Василівна. Її колеги на акаунті ПДЮ в фейсбуці написали: "Ми сприймаємо повернення Олександра Кириченка з подвійною радістю, адже він - випускник нашого закладу: свого часу успішно навчався в туристичному гуртку, був призером обласних змагань, туристом-інструктором... Дякуємо батькам - Юрію Івановичу та Ларисі Василівні, за виховання справжніми патріотами України двох синів - Сергія, військовослужбовця ЗСУ та Олександра – нацгвардійця… Ми чекаємо тебе, Олександре, в стінах рідного Палацу".
Дякує Олександру і вся Тростянецька громада - за кожен день стійкості, за збережену вірність присязі та за те, що вистояв із побратимами там, де, здавалося, це неможливо. Бо пережиті там роки полону – то часи темряви, випробувань в нелюдських умов. Особливо, коли йдеться про оборонців Маріуполя та бійців Національної гвардії України, які продемонстрували всьому світові безпрецедентну стійкість, мужність та незламність духу.
