Незважаючи на війну і постійні тривожні емоції, люди не хочуть зациклюватися тільки на негативі. У багатьох є бажання брати участь у житті громади. Осередок культури – саме те місце, де можна поспілкуватися, поділитись новинами чи отримати інформацію, а ще - відчути гарний настрій і теплі емоції від виступів самодіяльних артистів.
Але, виявляється, не для всіх вхід доступний. Раніше в цьому будинку культури був пандус. Поганенький, але був. Але після ремонту вхідної групи його не стало. Посадовці пояснювали, що пандус прибрали, бо хочуть поставити підйомник. Тільки тепер немає ні пандуса, ні підйомника.
- До цього ремонту багато людей з інвалідністю, особливі ті, які користуються кріслами колісними, часто відвідували головний заклад культури громади. Галина Золотухіна, ми з Аліною, Юрій Коломієць та інші. Одного разу у фойє ми навіть робили фотовиставку про діяльність організації людей з інвалідністю. Тоді багатьох людей прийшло, і виручав усіх той пандус, - розповідає Наталія Лісафіна - голова ГО «Організація осіб з інвалідністю «Троі», вона ж мама дівчинки з інвалідністю, яка користується кріслом колісним.
Жінка розуміє, що коли війна, то важливіші такі пріоритети, як допомога ЗСУ, аніж створення якихось додаткових зручностей. Це може й почекати. Але коли виділяються немалі гроші на ремонти вхідних груп чи фойє об`єктів громадського простору, то й на пандус чи підйомник для людей з інвалідністю можна знайти якусь частку із загального фінансування.
Бо це не примха. Сьогодні, аби людина з інвалідністю, яка користується колісним кріслом, потрапила у глядацький зал головного будинку культури громади, її треба тягнути разом з кріслом на руках. Але при цьому треба усвідомити, що, по суті, те крісло – не просто технічний засіб. Він є невід’ємною частиною особистого простору та функціональності людини з інвалідністю. І крісло те навіть не можна чіпати без дозволу користувача, оскільки це порушує баланс і сприймається як втручання в особистий простір.
Наталія Лісафіна нам це пояснила з надією, що в головному будинку культури Тростянецької громади таки зроблять висновки і приведуть вхідну групу закладу до стандартів європейського рівня. Звичайно, якщо ми живемо у європейському місті Тростянці.
