Валерій Партала - уродженець Тростянця. Війни вже пізнав сповна. У 2022 році під час окупації Тростянця росіяни збиралися його розстріляти. У 2024-му він склав повноваження заступника голови Охтирської райради та пішов у ЗСУ. Воюючі під Торецьком отримав поранення обох рук та ніг. Лікувався. Знову повернувся на службу. Сьогодні Валерій з позивним "Спарта" - інструктор з БпЛА 156-ї окремої механізованої бригади, яка зараз воює на Костянтинівському напрямку. Передає досвід новобранцям. Попри те, що має в тілі зо два десятки уламків, збирається знову перевестися на бойову посаду.Шість днів полону
Це нині Валерій - досвідчений боєць та інструктор. А на початку повномасштабного він, посадовець Охтирської районної ради, вперше зустрівся з російськими окупаційними військами. Це сталося у Тростянці у березні 2022 року. Тоді його і ще троє чоловіків взяли у полон.
"Нас затримали на елеваторі. Ми були без зброї. Перед тим, як нас затримали, нам кричали українською: "Підходьте сюди". І ми вийшли на залізничні колії, де і були затримані. І один з окупантів каже: "Я з ДНР, я вашу українську мову знаю". Нас взяли та допитували”, - згадує Валерій.
Коли окупанти дізналися посаду Партали, хотіли поміняти його на тіла вбитих росіян. Коли ж росіянам повідомили, що трупи їхніх солдат спалені, його відправили в Боромлю, де утримували у залізному вагончику. “Наказ був розстріляти, але ті, хто мали це зробити, просто викинули нас (двох бранців - прим. ред.) на трасі і наказали дорахувати до 100 і йти пішки назад. Так ми повернулися у Тростянець”, - розповів Валерій про свої перші дні на війні.
Служба у ЗСУ та поранення
Після звільнення Тростянця Валерій повернувся до роботи заступника голови Охтирської районної ради. А у 2024 році долучився до ЗСУ.
"Депутати почали намагатися тікати за кордон. Я був проти того, щоб вони складали повноваження і тікали, а потім поверталися. Тому я склав повноваження - не депутата, а заступника голови райради, відмовився від бронювання і пішов до Збройних сил", - розповідає далі військовослужбовець.
Бойовий шлях розпочав під Торецьком, де отримав осколкові поранення обох рук та ніг.
"Ми стикнулись з росіянами в прямому стрілецькому бою. Стріляли на відстані метр-два, кидали гранати. Боролись з трьома піхотними групами. Після п'яти годин бойових дій ми, з горем навпіл, троє з чотирьох, звідти вийшли. І під час обстрілу, тому що там працювало все разом одночасно і міномети, і FPV, і "скиди", під час одного з вибухів отримав поранення у дві руки та у дві ноги. Зо два десятки уламків там і зараз", - згадує військовослужбовець.Інструктор з БпЛА
Потім було Зелене поле, Покровськ, Куп'янщина. Попри наслідки поранень, став дронарем.
"У мене в ногах уламки залишилися, наскрізь пробитий лікоть, відсутній фрагмент суглоба. І на правій руці ця частина зібрана на спицях. Звісно, 12-14 годин пілотувати важко. Звикаєш, але переноситься чуттєвість на інший палець. Доводиться тримати іншим хватом", - говорить Валерій.
Як інструктор з БпЛА, навчає новобранців. Але планує перевестися на бойову посаду. Каже, що у тилу можна втратити кваліфікацію, адже нові технології з'являються чи не щомісяця."Особливо це стосується дронів, вони змінюються набагато швидше. За декілька місяців вони можуть видозмінюватись. В певний час з'явилось оптоволокно. Перший раз я стикнувся рік тому під Покровськом з оптоволокном, це були разові акції, коли "ждуни" долітали до траси Межова-Покровськ, ми ще їздили по цій трасі. Проте на сьогодні ми бачимо поля заплетені оптоволокном", - пояснює Валерій Партала.
Каже, що думок полишити армію не має. Вдома у Тростянці він проживає за 40 кілометрів від кордону. “У війську відчуваю себе набагато безпечніше, - жартує і додає, - Я комфортно себе відчуваю в армії, в тому числі на Донбасі. Я планую перевестись назад на безпосередньо командну бойову посаду. Я гадаю, що кожен, хто знаходиться в інструкторських центрах, має повертатись до безпосередньо бойової діяльності, інакше він втрачає кваліфікацію. Якщо ми будемо знаходитись довгий час поза межами фронту, ми втрачаємо кваліфікацію", - каже Валерій.
