Тростянецька громада мовчить у скорботі. В останню путь провели свого земляка, мужнього захисника України, солдата Валентина Петровича Краснікова.
Народився у Тростянці 9 лютого 1991 року. Навчався у міській школі №5. Робітничу професію здобув у профтехліцеї. Працював на шоколадній фабриці. По життю йшов твердо і радісно, мав безліч планів. Був турботливим сином, люблячим чоловіком, добрим батьком.
Все це зламала війна. Чоловік пішов захищати від ворога свою родину і Батьківщину. В ЗСУ служив водієм-електриком інженерно-саперного відділення одного з підрозділів 117-ої окремої бригади територіальної оборони. Службу ніс сумлінно, був вправним і сміливим воїном, виваженим і відданим військовій присязі.
- Валентин Петрович мені запам`ятався людиною позитивною, життєрадісною. Коли б у нього не питав: “Як справи?”, у нього завжди одна відповідь: “Нормально”. Ніколи не скаржився на труднощі. Завжди підтримував побратимів і брався за найскладнішу роботу. Він пройшов Курськ. Мав поранення. В його завдання входило полегшення роботи тим, хто постійно в окопі і під обстрілами. І від нього в певній мірі залежало, чи виконають вони бойове завдання і чи повернуться живими. Але забезпечуючи захист іншим, сам загинув під час виконання бойового завдання, - розповів побратим Героя, заступник командира батальйону майор Олександр Качур.
Життя солдата обірвав ворожий постріл 18 вересня 2025 року у Донецькій області, захисник отримав поранення, несумісні з життям.Це велика втрата для кожного з нас. Адже життя наших воїнів - безцінні. На них тримається сьогодні фронт, спокій мирної частини України. Завдячуючи мужності і героїзму кожного захисника, наші діти ходять до школи, лікарі - до лікарень, хлібороби - на мирні поля. Життя триває. І ми мусимо зробити все, щоб пам`ять про наших героїв була вічною.
Слава Герою, якому тепер назавжди буде 34…
