На Сумщині ускладнена епізоотична ситуація по сказу серед собак та котів


За даними Державної установи "Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" з початку 2025 року до закладів охорони здоров'я області за антирабічною допомогою звернулося 848 осіб через покуси чи ослинення тваринами, у тому числі 13 тварин були хворі на сказ. З них не щепленими проти сказу собаками було нанесено 466 покусів, котами – 160.


Охтирське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області вкотре звертається до власників домашніх м'ясоїдних тварин про необхідність своєчасного проведення обов'язкових профілактичних щеплень собак та котів. Дані послуги безкоштовно надаються дільничними лікарнями ветеринарної медицини по територіальних громадах району.


Сказ – це одне з найнебезпечніших вірусних захворювань, яке може загрожувати життю не тільки самих тварин, але й людей

Це захворювання розвивається стрімко і майже завжди призводить до летального наслідку. Основна небезпека полягає в тому, що вірус уражає центральну нервову систему, викликаючи незворотні зміни в поведінці та стані тварини.

Сказ передається через безпосередній контакт із хворою твариною, переважно через укуси. Проте існують і інші способи зараження, наприклад, контакт зі слиною інфікованих тварин, яка потрапляє на рани або слизові оболонки здорової тварини.

Тварини, що заразилися на сказ, демонструють характерні зміни в поведінці. Вони можуть виявляти надмірну агресію, страх, уникати людей чи, навпаки, ставати надто приязним. На пізніх етапах захворювання спостерігається параліч кінцівок та інші неврологічні розлади.

Симптоми сказу змінюються залежно від стадії розвитку захворювання. Від моменту зараження до прояву перших симптомів може пройти від кількох тижнів до кількох місяців, що ускладнює діагностику на ранніх етапах.

Інкубаційний період сказу зазвичай триває від кількох тижнів до кількох місяців. На цей час немає помітних симптомів, але вірус уже поширюється організмом і вражає нервову систему.

Діагностика – це складний процес, оскільки ознаки хвороби можуть бути схожі на інші неврологічні або інфекційні захворювання. Для підтвердження діагнозу ветеринари використовують спеціальні тести та аналізи.

Визначення на ранніх стадіях можливе завдяки симптоматиці та історії контактів тварини з потенційно інфікованими тваринами. Проте точний діагноз можна поставити тільки за допомогою лабораторних досліджень.

Які тести та аналізи потрібні для підтвердження діагнозу:

• Аналіз мозкової тканини – найточніший метод діагностики сказу, проте цей аналіз можливий лише після смерті тварини.

• Тест на антитіла – використовуються для виявлення наявності вірусу в організмі живої тварини.

Вакцинація є найефективнішим способом профілактики сказу. Тварини, які регулярно отримують щеплення, значно рідше заражаються вірусом, навіть при контакті з хворими тваринами.

Важливість регулярної вакцинації :

• Перша вакцинація проводиться у віці 3-4 місяців.

• Щорічна ревакцинація допоможе зберегти імунітет тварини на належному рівні.

• Вакцина від сказу дає змогу убезпечити не тільки тварин, але й людей, які можуть з ними контактувати.

Контакт із зараженою твариною може призвести до серйозних наслідків для людини, оскільки вірус сказу легко передається через укуси та подряпини.

Важливо пам'ятати, що сказ – це хвороба, яка не лікується. Єдиний спосіб захистити свого улюбленця та себе – це регулярна вакцинація та відповідальне ставлення до здоров'я тварин.

Як захистити себе і рідних?

- Вакцинуйте тварин щороку — навіть “домашніх”.

- Слідкуйте за поведінкою тварини. Будь-яка агресія, млявість, боязнь світла, води — привід звернутись до ветеринара.

- Не гладьте чужих котів на вулиці.

- Пояснюйте дітям, що навіть милий пухнастик може бути небезпечним.

- У разі укусу або подряпини — негайно до лікаря!

Сказ — не десь «у лісі». Це може бути у під’їзді, у дворі чи навіть на ваших руках.

Захист — це профілактика та щеплення!






Що треба знати про сказ?

Епідеміологія

Сказ присутній на всіх континентах, за винятком Антарктиди, і, за оцінками, щороку спричиняє понад 59000 смертей. Найвищі глобальні показники смертності спостерігаються в Азії та Африці. У 99% випадків люди інфікуються сказом від собак, однак першопочатковим тваринним резервуаром вірусу вважають кажанів. Передавання сказу від диких тварин, окрім кажанів, вважається рідкістю.

Патогенез та клінічна картина захворювання

Сказ — це гострий енцефаліт, спричинений ліссавірусною інфекцією. Вірус присутній у слині інфікованих тварин і передається в результаті його контакту з ранами або слизовими оболонками.

Інфекція проникає в периферичну нервову систему, спинний і головний мозок. Клінічні ознаки пов’язані із запаленням і пошкодженням головного мозку та включають гіперактивність, галюцинації та гідрофобію («буйний» сказ) або параліч і кому (паралітичний сказ) із подальшою смертю. В більшості випадків інкубаційний період триває 2-3 місяці, але може варіюватися від 5 днів до більше ніж 1 року.

В разі розвитку клінічних ознак сказ має летальні наслідки. Він відрізняється від багатьох інших інфекцій тим, що клінічному захворюванню можна запобігти шляхом своєчасної імунізації, навіть після контакту з інфекційним агентом.

Діагностика

Клінічний діагноз сказу встановлюють на основі клінічної картини та історії контакту з тваринами з підозрою на сказ. Лабораторне підтвердження сказу людини може бути виконане ante mortem або post mortem з використанням зразків слини, спинномозкової рідини або біопатів тканин для виявлення інтактних віріонів, геномної РНК вірусу та антитіл чи антигену.

Профілактика

Своєчасне проведення постконтактної профілактики (ПКП), що складається з ретельного промивання ран, застосування антирабічного імуноглобуліну у тяжких випадках і проведення курсу вакцинації проти сказу, є високоефективним у запобіганні смерті людей, які зазнали впливу вірусу сказу. Вакцинація собак паралельно з ПКП є ефективною та недорогою стратегією запобігання передаванню вірусу сказу від собак до людей. У той самий час просвіта та обізнаність є ключовими компонентами запобігання укусам скажених тварин, сприяння вакцинації собак і заохочення людей своєчасно звертатися по медичну допомогу в разі контакту зі сказом.

Ознайомитися детальніше з Глобальним стратегічним планом із ліквідації сказу людини, що передається собаками, до 2030 р. "Нуль до 2030 р." можна за посиланням:


https://drive.google.com/file/d/1sDz2XmkR6_IK_aOPHu4ELNlm5jCbvaZL/preview?fbclid=IwAR1iyOJ54c_RyVfmxinY1yE7PkWrp4fmjKJerwjJj86QXtOzOBtRM51X39k


Комментариев: 0
Добавить комментарий