Питання збереження пологового відділення в Тростянецькій лікарні поступово пересувається у тінь з поміж інших проблем і завдань громади. Втім від цього своєї актуальності воно не втрачає. Але що на сьогодні є очевидним, так це те, що справа допомоги потопаючим – справа рук самих потопаючих.
Розраховувати тростянчанам ні на кого. Шість звернень, прийнятих на сесії міської ради місяць тому до президента, уряду, профільних міністерств, народних депутатів, обласної адміністрації так нічого і не дали. Втім, як прокоментував ситуацію із тими зверненнями сам міський голова Тростянецької громади, особливо ніхто і не очікував якихось адміністративних тисків на обласне управління охорони здоров`я.
- Наші звернення – вони більше стосувалися загострення уваги до проблем несправедливих рішень вищих державних інстанцій по відношенню до прикордонних територій. Бо не можна сьогодні порівнювати громади, наприклад, західної частини України, тих же Чернівців чи Луцька, і прикордонної Сумщини. Не можуть діяти у всіх однакові нормативи і показники для лікарень, щоб держава їх фінансувала. Той же пологовий пакет. Там значно безпечніше народжувати, там більше переселенців, там спокійніше і не потрібно героїчно кожного дня жити в очікуванні ворожих прифронтових громадах і кожного дня працювати. Тому наші звернення саме про це і про те, щоб переглянути державну політику і зменшити порогові показники для отримання всіх пакетів від НСЗУ, - говорить Юрій Бова.
Нагадаємо, Сумське обласне управління охорони здоров`я офіційно вимагає від Тростянецької лікарні закриття пологового відділення, бо тут приймається за рік менше 150 пологів. Таким є державний норматив на фінансування від держави. А ЄС від України вимагає нормативу по народжуваності по лікарні не менше 400 пологів.
Ситій Європі багатостраждальну прифронтову Сумщину тут не зрозуміти. Для цього потрібно їм самим приїхати до нас і пожити тижня два. Тоді, можливо, вони зрозуміють, що їхні вимоги не реальні. Стільки пологів сьогодні досягти не реально. Бо, по-перше, багато чоловіків на війні, не кожна жінка в умовах загрози життю думає про поповнення, люди виїжджають з місцевості, наближеної до кордону з рф. І якщо діяти за європейським показником, то на всю область може залитись пара лікарень. Тому європейські поради українським державникам варто все ж «просіювати» через військовий стан, який діє в Україні.
А ще в цих зверненнях йдеться про несправедливе ставлення обласного управління охорони здоров`я до лікарень місцевого рівня. Вимогу про закриття нашого пологового відділення підписала пані Галина Хомета, яка у 2019 році приїздила в Тростянець на відкриття в лікарні того самого, щойно відремонтованого за євростандартами пологового відділення. Після того її в Тростянці не було жодного разу. Не цікаво чиновниці було, як у окупованому Тростянці жінки народжувала під дулами російської зброї. Як двічі лікарню відбудовували, коли її розстрілювали спочатку танки, а потім ракети.
Чи розраховує сьогодні міська рада і міська лікарня на допомогу від держави у збереженні пологового відділення? Навряд чи. Строки на відповіді минули. Але відділення ні на день не припинило свою роботу. Одні породілля прибувають. Інші, народивши діточок, їдуть додому. Народжують у Тростянці не лише місцеві мешканки. А й жіночки з сусідніх громад. Протягом 3-х місяців цього року проведено 35 пологів проти 24 за аналогічний період 2024 року, всі вони були успішними. З Тростянецької громади народжували 19 жінок, з м. Охтирка та сіл району – 13, з Великої Писарівки – 1, з Лебедина – 2.
Якщо ця тенденція зростання народжуваності у Тростянецькому пологовому збережеться, то на кінець року відділення може вийти на 150 необхідних пологів. При цьому маємо на увазі і один серйозний цьогорічний стимулятор для цього - на останній сесії міськрада прийняла програму «Народжуй у Тростянці», за якою кожне породілля, яке скористалося послугами Тростянецького пологового відділення, буде отримувати по 7 тисяч гривень разової фінансової допомоги. То ж, наступного року Тростянецька лікарня цілком зможе претендувати на фінансування свого пологового відділення від держави, а не місцевого бюджету, як це відбувається сьогодні.
