Старший лейтенант Олександр Мандрика став на захист України вже в перший рік російського вторгнення на її землю, Два роки він боронив незалежність на сході держави у складі бойових підрозділів під час АТО – 2014 і 2015 років. Коли ворог повів повномасштабну війну, Олександр Анатолійович був призваний до лав Збройних Сил України. 16 грудня 2024 року в Київській обласній клінічній лікарні зупинилося серце жителя Тростянця. Воно не витримало тих навантажень, які випали на долю офіцера.
Середню освіту Олександр Анатолійович здобув у Тростянці. У Харкові - вищу. В мирний час працював на залізниці.
Кожен мешканець громади у цей гіркий час висловлює щирі співчуття мамі полеглого воїна - Надії Василівні, батькові – Анатолію Костянтиновичу, синові Владиславу. Не можна загоїти душевні рани від втрати близької людини.
Усі пригадують Олександра, як хорошу, щиру, життєрадісну людину. З теплом на серці та сльозами на очах говорять про нього друзі, сусіди, побратими.
- Проходячи військову службу він показав себе як справжній офіцер, який завжди виконує поставлені на нього задачі, сумлінно ставився до виконання військового обов`язку, ніколи не підводив побратимів, - розповів військовий Владислав Заброда.
- Його багато хто знав у Тростянці. І пам`ять про нього залишиться світлою в серцях жителів громади. Він мужньо протистояв ворогу у цій війні, своє життя поклав захищаючи рідну землю. Слава Герою, - сказав на поминальній процесії міський голова Юрій Бова.
Поховали Олександра Мандрику з усіма військовими почестями на Алеї слави центрального кладовища міста Тростянець.
Вічна слава Герою!