За два з половиною роки війни проти російських військових правоохоронними органами України відкрито не одну тисячу кримінальних провадження за фактами порушення правил та звичаїв війни. Одне з таких - безпідставне взяття військовими у полон цивільних людей.
Мешканець села Гребениківка Олексій Миколайович Винниченко став одним з таких невинних жертв. Додому чоловіка повернули вже мертвим, який не витримав знущань, тортур і хвороб, які стали наслідками варварського поводження з ним, як полоненим.Олексій Миколайович народився і виріс у селі Гребениківка. Після школи вступив до Сумського педагогічного інституту, де познайомився та побрався з дружиною, Валентиною Миколаївною. Разом виховували двох синів, а згодом і онуків. Працював у Гребениківській школі вчителем фізкультури, був прикладом для учнів та другом для колег-педагогів.
Односельці любили й поважали Олексія Винниченка, двічі обирали його на посаду сільського голови Гребениківської сільської ради. Після приєднання села до Боромлянської громади, він став старостою села Гребениківка. Олексій Миколайович дбав про своє село, допомагав його жителям. Навіть під час російської окупації не залишав людей на самоті зі страшним лихом.
«Окупанти зайшли сюди на початку березня, і розставили свою техніку поміж будинками місцевих. Вони почали шукати по будинках зброю, у кого знаходили - арештовували. Серед чотирьох арештованих чоловіків був і староста села Олексій Винниченко, - розповідає отець Роман Кулішов, благочинний Тростянецького благочиння Православної Церкви України.
Після арешту, деякий час росіяни тримали чоловіка у полоні в селі Боромля. Їх там було до десятка полонених, у мороз люди перебували у холодному металевому вагончику на території колишнього ПМК-145.
Через деякий час до села надійшла звістка про те, що частину полонених перевезли на територію рф. Декого звідти повернули до України. Але пощастило не всім. Про долю Гребениківського старости понад два роки ніхто не знав. Односельці, друзі та рідні до останнього сподівалися на повернення його додому живим. Але дива не сталося… Не так давно надійшла звістка про смерть Олексія Винниченка під час перебування в полоні.
Наприкінці минулого тижня О.М.Винниченка поховали у рідному селі. В траурній церемонії зібралося майже все село. Сотні людей прийшли і приїхали здалеку, щоби попрощатися з Винниченком Олексієм Миколайовичем, провести його в останню земну дорогу, низько йому вклонитися і сказати йому останні слова шани і туги, висловити співчуття його рідним. Серед присутніх було немало колишніх його колег-сільських голів, представники Тростянецької міськради. Люди засвідчували глибоку шану і повагу великому патріоту України, порядній і мудрій людині.
Прощальна церемонія розпочалася на подвір’ї, де проживав Олексій Миколайович. Жалобна процесія, розтягнувшись на всю вулицю і далі - до цвинтаря.
Поховали Винниченка Олексія Миколайовича у рідному селі Гребениківці. На поховальному хресті значиться тільки дата народження Олексія Миколайовича, адже дата і обставини його загибелі поки що невідомі нікому...
