Переживши на початку минулого року ворожу окупацію, наступний рік для Тростянецької громади Сумської області став періодом масового напливу внутрішньо переміщених осіб. Громада продемонструвала унікальний приклад вирішення цієї проблеми – за півроку тут створили 5 центрів проживання для вимушених переселенців, капітально відремонтувавши вже існуючі будинки, ще один центр, точніше модульне містечко, будовується з нуля. Аби здійснити цю мрію, довелося відкласти свою – добудову басейну, 149 мільйонів з якого були перерозподілені на організацію прихистку для людей, які опинилися просто неба.
ТІКАЮЧИ ВІД ВІЙНИ
Тема ВПО у Тростянецькій громаді виникла природньо – переживши на початку 2022 року пекло окупації, яке зайшло під російським прапором, після звільнення території силами ЗСУ, сюди почали повертатися місцеві мешканці. Їхали і біженці з сусідніх районів і областей, де бойові дії чи регулярні обстріли територій ще тривають. Тростянець хоча й прифронтовий населений пункт, але до кордону з країною-агресоркою далеченько - 30 кілометрів. Через місто проходить траса національного значення до Полтави і Харкова, тут є великий залізничний вузол, через який прямують поїзди на Київ та в багато інших напрямків. Але найголовніше – місто має позитивну репутацію в суспільному середовищі, що тут мирне життя поступово відновлюється. І біженцям допомагають. Все це разом і відіграло вирішальну роль у виборі пошуку місць тимчасового прихистку.
ПЛАНИ ПЕРЕКРЕСЛИВ ВОРОГ
Для невеличкої громади у трохи більше 27 тисяч власного населення, наплив переселенців, кількість яких стрімко наближалася до двох тисяч, став серйозним випробуванням. У місцевої влади було розуміння, що більшість біженців їхали не аби куди – до родичів або знайомих. Але то був прихисток на перший час. Тому необхідність у центрах компактного проживання вимушених переселенців була нагальною.
Але в місцевому бюджеті зайвих фінансів не було, тому про капітальний ремонт чи будівництво нових об`єктів за власні ресурси годі було й думати. Втім, при мізері місцевих коштів, на банківському рахунку міськради було біля півтори сотні мільйонів гривень державної субвенції, які ще у 2021 році ми отримали на будівництво плавального басейна. В умовах, коли країна веде жорстоку боротьбу з російською тиранією, ніхто не думав про басейн. Але ми розуміли, що ці гроші могли б послужити країні вистояти в цій війні, допомогти тим, хто від неї постраждав.Почалися консультування з Міністерством молоді і спорту України, через яке було отримано державну субвенцію на спорудження у Тростянці сучасного триповерхового спорткомплексу “H2O-Maxi”. За проектом в ньому мали бути великий і малий басейни, зали боротьби та боксу, фітнес і тренажерні зали, приміщення для важкої атлетики, бігові доріжки, кафе і конференц-зали. Мрія почала здійснюватися – будівництво спорткомплексу почалося. У 2020-му була виготовлена проектно-кошторисна документація, а у 2021 році почалися активні будівельні роботи, на які держава виділила 208,3 млн. грн. До кінця 2022-го комплекс планували добудувати в цілому.
Але плани перекреслило повномасштабне вторгнення рф в Україну. В цей час уряд приймає рішення, яким вносить поправки до Бюджетного кодексу і дозволяє місцевим органам влади, на рахунках яких були кошти державних субвенцій, використати їх на цілі, пов`язані з війною – допомога ЗСУ, відновлення захисної інфраструктури, як то бомбосховища, і - на потреби ВПО.
На той час на будівництво басейну вже було використано частину коштів - біля 59 млн. Ще п’ятьма мільйонами покрили вже виконані по актам, але не оплачені роботи. Відтак, з грошей на басейн залишалося ще 149 млн. грн. Цю суму Тростянецька міська рада і запропонувала Мінмолоді і спорту використати для будівництва чи облаштування житла для ВПО. І в уряді погодились за умови, що до кінця 2023 року заплановані обсяги будуть виконані, а вимушені переселенці отримають тимчасове житло.
ШІСТЬ ЦЕНТРІВ ДЛЯ ВПО
Критеріями відбору будинків під Центри для ВПО були, насамперед, їх безпечність, зручне місцерозташування, доступність до мереж комунальних послуг. Те, що вони потребували серйозного ремонту – було не головним. Гроші на це були. Обрані будинки спочатку обстежувались експертами, які давали висновок на безпечність проживання в них. Таким чином були визначені шість місць для створення Центрів проживання ВПО, з яких п`ять облаштовувались в уже побудованих будівлях, де слід було проводити капітальні ремонти, а один Центр будувався «з нуля».
Для бажаючих переїхати в сільську місцевість, Центри створювались і у селах. Наприклад, село Дернове (кошторисна вартість 3,3 млн. грн.) – 5 кімнат на 21 особу; Мартинівка (2,3 млн.) - 4 кімнати на 15 осіб; Солдатське (8,9 млн.) - 7 кімнат на 26 осіб. Ще три центрі створюються у Тростянці – по вул. Кеніга, на другому поверсі цукрозаводського будинку культури (3,5 млн.) – 8 кімнат на 14 осіб; по вул. Заводська на п`ятому поверсі готелю «Елегія» – 12 кімнат на 36 осіб (2,0 млн.).
Шостий Центр для вимушених переселенців у Тростянці – це нове будівництво. Зводиться в мальовничому місці в урочищі Нескучне, сума витрат складає 91,4 млн. грн. Це цілий комплекс з гуртожитком на 74 місця, їдальнею, де розміщені люди будуть харчуватися і адміністративним будинком для тих, хто буде доглядати за всім цим господарством. До речі, в разі гострої необхідності, в адмінбудівлі також можна буде розмістити додатково переселенців. Всього в будівлях новоствореного Центру зможе розташуватись до 100 осіб.
Щоб отримати кімнати в таких Центрах вимушені переселенці реєструються через місцевий ЦНАП до відділу соціального захисту населення. Там формується черга. На сьогодні в ній 58 чоловік. При міській раді створена комісія, яка вивчає стан кожної ВПО на отримання житлової площі. Ситуацій маса і в кожній потрібно розібратися, зробити, як то кажуть, вірний діагноз і яку допомогу слід надати. І що важливо, діяти потрібно виключно в межах законодавства.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”
