У Тростянецькій громаді Сумської області станом на кінець травня 2024 року було зареєстровано близько 2 тисяч внутрішньо переміщених осіб. З них приблизно 720 - працездатних переселенців. Частина з цих людей перебуває в центрі зайнятості населення, отримуючи виплати по безробіттю і очікуючи пропозиції. А є випадки, коли люди з власної ініціативи шукають і знаходять собі роботу. Причому, офіційно оформлену. Так, працюють вимушені переселенці в міській лікарні, центрі надання соціальних послуг населенню, в приватному секторі - автосервісі. Цікаву історію нам розповіли і у відділі соціального захисту населення Тростянецької міської ради.
Оксана Кривонос з 11 річним сином Єгором була вимушена залишити рідне селище Велика Писарівка Охтирського району після того, як всередині березня цього року окупанти безжально обстріляли центр їх населеного пункту. Поруч з двоповерховим будинком, де вони жили, прогриміло відразу вісім вибухів.
- Син дуже злякався. Я теж. Своєї машин у нас не було, тому сподівалась, щоб хтось із знайомих допоміг евакуюватися. До ранку досиділи, а потім почала шукати, як нам виїхати. Чудом вдалося додзвонитися до знайомого директора селищного Центру первинної медико-санітарної допомоги. Він в той час вже доїхав на своїй власній машині до Охтирки. Але після нашої розмови не побоявся, повернувся у Писарівку і вивіз нас, - розповідає Оксана.
Куди евакуюватися, жінка знала - до старшого сина у Тростянець, який там живе і працює. Той сам забрав маму з молодшим братом з Охтирки до себе. Влаштувавши побут, Оксана відразу ж взялася за оформлення статусу вимушеної переселенки. Зареєструвавшись у ЦНАПі вона зайшла і до відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради.
- Я заповнила документи і написала заяву. Там побачили в моїй анкеті, що я маю чималий стаж посадовця місцевого самоврядування. Кажуть мені: "А ви б не хотіли працювати у нас. Вільна вакансія є". Прийшла додому, порадилась з дітьми, і ми разом вирішили - спробуємо, - каже Оксана Кривонос.
Так вона і стала головним спеціалістом відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради.
Як непросто даються такі рішення людям, які втрачають все вдома і потрапляють у зовсім іншу, незнайому для себе обстановку. Змінюється все - нова робота, нові люди, нове помешкання. А ще - треба різко розпрощатися з тим, що до цього наповнювало твоє життя.
- Кілька днів не наважувалася сказати своєму керівникові і колегам з відділу фінансів Великописарівської селищної ради, що я переходжу на роботу в Тростянець. Але коли сказала, то мене підтримали. Більшість розуміє, що був би це мирний час, все було б по іншому, - каже Оксана.
В Тростянецькій міській раді та міському відділі соціального захисту населення новій колезі з Великописарівщини всі допомагають, бажають їй швидше освоїлася з новою обстановкою, новим колективом, обов`язками по роботі, підтримують, налаштовують на позитивний лад, підбадьорюють, щоб не опускала руки.
- Раніше я працювала з цифрами, тут більше роботи з людьми. Причому контингент складається з соціально незахищених осіб, тих, кому скрутно, кому потрібна допомога від держави чи місцевої влади. Вчитуюсь у справи цих мешканців і бачу, як війна ускладнила життя багатьох людей, - говорить Оксана Кривонос.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”
