Коли у березні цього року російська армія почала масований обстріл прифронтових територій Сумщини, населення почало масово евакуйовуватися в більш безпечні місця. Одним з таких став комунальний Центр для вимушених переселенців в селі Солдатське Тростянецької громади Сумської області.
Вже через кілька днів з початку повномасштабного вторгнення, в село Солдатське Тростянецької громади у пошуках прихистку прибуло біля 160 чоловік. Виникали ситуації, коли поселяти людей було просто нікуди. Тоді в Тростянецькій міський раді і вирішили створити Центр для ВПО в приміщенні колишньої амбулаторії цього села, який на той час не використовувався.
- Наприкінці минулого століття в результаті медичної реформи у нашому селі замість амбулаторії відкрили фап, частину приміщення зайняла аптека, яка потім закрилася. Велике приміщення спорожніло. Вже коли Солдатська сільрада приєдналася до Тростянецької ОТГ, в міській раді обдумували плани, як це приміщення оживити. Коли почалася велика війна, сама обстановка підказала, що в Солдатському має бути організований прихисток для ВПО, - говорить староста Солдатського старостинського округу Антоніна Вискребенцева.
Ремонтні роботи були проведені оперативно і якісно
Будувати Центр почали з кінця 2022-го. 9 серпня наступного року відбулося його відкриття. Максимальна кількість, яку можна розмістити в цьому Центрі одночасно - 26 людей. Найбільше, з моменту відкриття, тут проживало 18 чоловік. Причому, це біженці з різних регіонів - Харківської, Донецької, Сумської областей. Після почастілих обстрілів В.Писарівської громади, в Солдатському значно побільшало біженців з сусідньої громади. Одна з таких - донька і мама, які переїхали і разом проживають.
Вимушені переселенці з Великої Писарівки- Ми з мамою приїхали 17 березня з Великої Писарівки. Далі залишатися вдома було дуже небезпечно. Постійні обстріли, центр і багато будинків були розбиті. Разом з нами переїхала і родина моєї доньки. Вони зупинилися у цьому ж селі, тільки у рідні, ми з мамою поселилися в Центрі для переселенців, - розповідає жителька Великої Писарівки Марія Волошенко.
Центр ВПО - окрема будівля в центрі села. Своя котельня. Сім кімнат - і для повних родин, і для одиноких, і для родин з малими дітьми.
В одній з кімнат Центру ВПО в Солдатському
У спільному користуванні простора кухня з двома електроплитами і двома холодильниками, санвузел, пральня, місця для спільного проведення дозвілля, де є телевізор. Для дітей - ігрова кімната. Меблі, посуд, постільна білизна, предмети гігієни - все нове, забезпечила цим Тростянецька міська рада. Скрізь чистота і порядок. Є інтернет, працює вай-фай. То ж навіть для дистанційного шкільного навчання для дітей умови є.
Дитяча кімната
За порядком і роботою Центру ВПО слідкує комендант. Вона ж організовує і побут: видає змінну білизну, продукти, слідкує, щоб працювало світло, обладнання на кухні. І самі переселенці не стороняться від підтримання свого ж побуту в Центрі ВПО – проводять толоки, слідкують за зонами відпочинку, поливають квіти, висаджують їх на клумбах.
Сьогодення показує, що створення Центру для ВПО в сільській місцевості - правильне рішення. Наплив біженців не припиняється. Переселенці шукають прихисток щоб було і спокійніше, і недалеко від дому, щоб коли ситуація заспокоїться, можна повернутися додому. Вони зареєстровані у державній структурі соцзахисту, де надається державна допомога. Через відділ соціального захисту міської ради отримують гуманітарну допомогу.
На кухні
- Думаю, що переселенці задоволені умовами проживання в центрі села Солдатське. Всі витрати покриває Тростянецька міська рада. Кожен, хто потребує тимчасової домівки, може звернутися або до міської ради, або безпесередньо в діючі Центри для ВПО, - коментує секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова.
Загалом у Тростянецькій громаді на сьогодні діє п`ять центрів для ВПО. Для переселенців тут створені всі умови для проживання. Тож, не треба шукати прихистку в приватному секторі, де треба за все платити. Або ж виїжджати далеко від місця проживання.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”
