Майже рік тому - наприкінці березня 2023 року, Президент України Володимир Зеленський відвідав Тростянець Сумської області. За протоколом його перебування тут мало зайняти не більше пів години - короткі урочистості з нагоди річниці визволення міста, вручення державних нагород місцевим захисникам і кількахвилинна презентація проекту відновлення вокзалу, стенди якої приготувала Південна залізниця. І все. Але все пішло зовсім по-іншому. 
І причиною стали руїни Тростянця, які побачив Глава держави, коли їхав дорогою з Охтирки до Тростянця до площі 40-ї армії. Коли Володимир Зеленський виходив з машини на привокзальній площі, де його зустрічали міністр розвитку громад і територій Олександр Кубраков та тростянецький мер Юрій Бова, першими його запитаннями були: "Що трапилося в цьому місті? Що сталося з цією площею?". Його боляче уразили руйнування, які зазнала маленька громада і розуміння того, яку трагедію перенесли місцеві мешканці. Про деталі того візиту Президента України в Тростянець журналісту газети "Тиждень" розповів міський голова Юрій Бова. Причому, темою розмови журналіста з мером був зовсім не приїзд Президента річної давнини, а сьогоднішнє відновлення зруйнованих війною об`єктів в рамках урядового проєкту. Але, як виявилося, ці дві події тісно пов`язані між собою - не було б того візиту, не побачив би Зеленський на власні очі скалічений російськими варварами Тростянець, то не було б і урядового проєкту відновлення, за яким Тростянцю держава виділила майже три річних його міських бюджети - 819 млн. грн.
Ось як про той візит Глави держави в Тростянець розповів Юрій Бова."Коли Президент України оглянув вщент розбиту площу 40-ї армії, він попросив розповісти історію трагедії цієї площі, а потім і міста в цілому. Ми говорили хвилин п`ятнадцять. Я розповів йому, як 24 лютого 2022 року ворог захопив Тростянець, як потім зосередив тут сотні одиниць своєї техніки, яким так і не вдалося пройти рубіж на Київ, про варварства росіян в період окупації, які грабували, випалювали і вбивали безвинних жителів громади, про катівні, де у нелюдських умовах утримувалися захоплені у полон місцеві жителі за відмову у співпраці з окупантами. Сказав Президенту я тоді, що одна з тих катівень була поруч з місцем, куди він приїхав - у підвалі під залізничним вокзалом.
Президент був сильно вражений, коли проходив повз руїни привокзальної площі. Я сказав, що це місце в мирний час було найбільш людним і красивим - скрізь клумби, квіти, місця для відпочинку, авто- і залізничний вокзали, десятка зо два магазинів і кафе, неподалік речовий ринок. Але через війну все це повністю розбито. В період окупації росіяни розташовували тут артдивізіон з багатьма одиницями бронетехніки, включаючи дев`ять САУ, чотири "Гради", якими вони обстрілювали Охтирку та навколишні населені пункти. Я розповів, що багато техніки тут так і залишилось назавжди - металобрухтом. Місцеві партизани знімали позиції ворога з квадрокоптера, а інформацію передавали в штаб ЗСУ в Київ. Звідти вже давали команди і "наводки" на ворожі цілі на їх знищення. Під час розмови з Президентом я відчув у нього велике співпереживання за те, що трапилося у Тростянці, за наших людей, яким довелося тижнями пересиджувати під обстрілами, без води, світла, газу, їжі.
Я також розповів Президенту про розстріляну з танків лікарню, про підпалену шоколадну фабрику, про знищені безцінні пам`ятки архітектури, про розграбовані понад двісті магазинів, про пошкоджені чи повністю зруйновані від обстрілів понад 1200 житлових будинків. В багатьох з них були вибиті вікна, поруйновані дахи, а на вулиці ще було холодно, сніг, сирість, людям було дуже непросто. Побачив Президент через дорогу від площі і спалену орками п`ятиповерхівку, де людей росіяни два тижні тримали в заручниках, як "живий щит". Я розповів, що за оцінками фахівців, збиток від пошкоджень, завданих Тростянецькій громаді російською агресією становить 108 млн. дол. США, а разом із вкраденою і розбитою оргтехнікою, транспортом, меблями та іншим - всі $120 млн.
Причому, цікавила Президента не тільки хронологія трагічних подій. Він питав про те, як ми проводили евакуацію людей під час окупації, скільки після неї залишилось в місті. Він був здивований тим, що 95 відсотків мешканців громади вже повернулися додому. І ще одне здивування було у нього, коли він запитав про економіку, розбиті магазини, а у відповідь почув, що бізнес з громади не вийшов, відновлюється, в тому числі і ПрАТ "Монделіс Україна", яке є одним із лідерів на ринку харчових продуктів України.Ці 15 хвилин спілкування перед урочистостями у Президента України повністю перевернули уявлення про трагедію і рівень руйнувань, які пережив Тростянець. І коли В.Зеленський провів урочисту частину на пероні залізничного вокзалу, вручивши нагороди, він не сів в машину і не поїхав далі в Суми. Він знову запросив до розмови Ю.Бову, аби той продовжив розповідь про місто героїв - Тростянець.
- Я розповів Президенту України про наше бажання створити на цій привокзальній площі меморіал, який би увічнив героїку цивільного населення. 48 жителів громади були розстріляні, убиті або закатовані, біля 18 - пропали безвісті. Ми повинні вшанувати загиблих. І подумати про це зараз, не чекаючи закінчення війни. Я повідав Президенту про бажання громади побудувати меморіал "Хвиля", розповів і про нашого земляка Миколу Хвильового, який в далекі часи комуністичного російського терору закликав українців - "Геть від Москви". Тут буде поєднання двох епох, що є символічним. Президенту ідея сподобалась і він сказав своїм службам: "Відпрацьовуйте".
… Ось так півгодинна за протоколом зупинка у Тростянці розтягнулася на значно довше спілкування - до і після офіційної частини. А через місяць після візиту Президента в Тростянець на засіданні уряду було прийняте рішення про проведення проєкту з відбудови п`яти малих міст і сіл України, які зазнали страшних руйнувань. Тростянець є єдиним містом у цій п`ятірці. 
Вже рік триває відбудова дев`яти різних об`єктів Тростянця, завершення яких має посилити у людей надію і віру в краще майбутнє, показати всій Україні і міжнародним партнерам, що відбудова - це реальність. І якщо сьогодні привокзальна площа ще в руїнах, то вже з весни її обличчя почне змінюватися і зрештою тут має стати краще, ніж було.
