Попри руйнування, близькість кордону з країною-агресором та війну, яка триває вже майже два роки, Тростянецька громада Сумської області знаходить сили і ресурси не просто виживати, а й відновлювати зруйновані війною об`єкти.
Тростянеччина пережила понад місяць окупації (24 лютого - 26 березня 2022 р.), потім був рік (весь 2022-й) перебування у зоні бойових дій. 2023-й умовно спокійний — адже кордон рф за 30 кілометрів і два-три рази на тиждень по громаді стріляють, час від часу прилітають шахеди, вибухають ракети. Але це вже не лякає. За останній рік відновлена одна з найбільших в Україні шоколадна фабрика «Монделіс Україна», відбудовується обстріляна в період окупації міська лікарня, більшість шкіл ще в онлайні, але сховища добудовуються і наступного навчального року діти вже навчатимуться очно. В рамках урядового пілотного проєкту з комплексного відновлення малих українських міст, у Тростянці капітально відремонтовано майже 5 кілометрів асфальтових доріг, завершується капремонт двох багатоквартирних будинків. Відбудовується залізничний і автовокзали. Життя потроху повертається на побиту орками землю: за даними місцевої влади з 7 тисяч мешканців, які «зеленими коридорами» виїхали з окупованого Тростянця, 5,3 тисячі вже повернулися додому.
Жителі Тростянецької громади з першого дня повномасштабної війни, з якою росія вдерлася в Україну, відчули на собі страждання і втрати не тільки від активних воєнних дій, які в той час відбувалися на території Сумщини, а й від ворожої окупації, під якою перебували понад місяць Росіяни вбили 48 мирних жителів громади, зруйнували чотири промислових підприємства, розбили та розграбували біля півтори сотні торгових закладів, спалили дві пам`ятки архітектури національного значення, зрівняли з землею автовокзал і майже повністю зруйнували залізничну станцію. Великої шкоди зазнало житло мирних людей — за період окупації були повністю або частково зруйновані біля 1,3 тисячі приватних житлових будинків та квартир в багатоповерхівках — загалом було пошкоджено понад 100 тисяч кв. м. житлової площі. Багато в чому потрібна була людям допомога. І не тільки своїм - щодня громаду поповнювали вимушені переселенці.
В чужих домівках, але не в чужих людей
Близько 13 мільйонів українців покинули свій дім після повномасштабного вторгнення. З них понад п’ять мільйонів – залишилися в Україні. Найбільший наплив ВПО до Тростянецької громади тривав з квітня по листопад минулого року. Щомісяця тоді реєструвалося від однієї сотні до понад двохсот внутрішньо переміщених осіб. І на початку вже цього року в Тростянецькій ОТГ нараховувалося біля 1,7 тисячі таких людей. Для невеличкої громади у трохи більше 27 тисяч власного населення, наплив такої кількості переселенців стала серйозним випробуванням.
Власних коштів на підготовку житла для ВПО у міському бюджеті не було. Виручила державна субвенція - біля півтори сотні мільйонів гривень, які держава виділила громаді ще у 2021 році на будівництво плавального басейна.
Почалися консультування з Міністерством молоді і спорту України, через яке було отримано державну субвенцію, аби замість добудови спортивної споруди гроші спрямувати на житло для ВПО. І в уряді погодились за умови, що до кінця 2023 року заплановані обсяги будуть виконані, а вимушені переселенці отримають тимчасове житло. Були визначені шість місць для створення Центрів проживання ВПО, з яких п`ять облаштовувались в уже існуючих будівлях, де слід було проводити капітальні ремонти, а один Центр будувався «з нуля».
Ремонтні роботи в одному з Центрів для ВПОНа початку цього року рішенням Тростянецького міськвиконкому перші вісім ордерів на поселення в Центр ВПО по вул. Заводській були вручені переселенцям. В свої кімнати поселились мама з трьома маленькими дітками, отримала кімнату родина з Нікополя Дніпропетровської області, родина з Дружківки Великописарівської громади, родина з Херсонщини…
- Ми приїхали ще в минулому році з села, яке розташоване прямо на кордоні з росією. Від маминого двора до першої російської хати всього пів кілометра. Дуже страшно було жити, постійно обстрілюють. Я приїхала в Тростянець з мамою і неповнолітнім сином. У Тростянці нам подобається, дали кімнату, знайшла тимчасову роботу на автомийці, – розповідає вимушена переселенка з села Попівка Великописарівської громади Оксана Гуцал.
Родина переселенців Гуцал на кухні в Центрі для ВПОЦікава деталь – провівши капремонт і нове будівництво за рахунок державної субвенції, на меблі і обладнання не було потрачено жодних бюджетних коштів. Всі витрати покрили міжнародні спонсори, меценати, грантодавці, яким своєчасно були направлені пропозиції, клопотання та проектні заявки. Так, меблі та сантехнічне обладнання для всіх Центрів закупила Женевська міжнародна благодійна організація «Медейр» - сума допомоги 1,9 млн. грн. Французька гуманітарна організація ACTED закупили кухонні шафи та меблі для кухонь. На побутову техніку на всі шість центрів для ВПО надала кошти Нідерландська організація «Open Door Ukraine» - 14 655 євро. Допомогла Польська гуманітарна організація - для ВПО закупили побутової техніки та обладнання на суму 10 тис. євро.
На сьогодні кожного виконкому в Центри поселялися нові і нові переселенці, працюють всі п`ять Центрів для ВПО. Ще один Центр добудовується і буде зданий в експлуатацію десь влітку цього року.
До відродження - через енергонезалежність
18 березня 2022 року російський танк заїхав на територію міської лікарні, став навпроти головного входу і направив дуло на будівлю стаціонарного корпусу. Пацієнти та медперсонал ледь встигли спуститися в підвал, як танк вистрелив. Потім російські танки і артилерія лікарню обстрілювала чи не щодня – загалом, після звільнення, нарахували 85 влучань в різні будівлі. В період ворожих обстрілів два тижні не було світла. Попервах виручав єдиний на лікарню однофазний бензиновий генератор потужністю 15 кВт. Але цього вистачало тільки, щоб пастеризувати інструмент, робити підзарядку телефонів та підігрівати воду, щоб хворі та персонал могли попити чаю.
Обстріляна росіянами лікарняВійна показала, наскільки важливою в таких екстремальних ситуаціях є наявність джерел резервного забезпечення ресурсів для власних потреб. І першочерговою є електрика. З нею буде і вода, і тепло, і робота. Тому відразу після звільнення міста Тростянець з окупації, займаючись відновленням зруйнованого, в комунальному підприємстві «Тростянецька міська лікарні» почали вивчати можливості розвитку резервних видів енергетики. Підключилася міська рада, яка вийшла на Асоціацію «Енергоефективні міста України». Там запропонувала встановити у Тростянецькій лікарні сонячну електростанцію потужністю 45 кВт. Фінансову підтримку надала Швейцарська конфедерація, яка зробила це в рамках впровадження Європейської Енергетичної Відзнаки.
- Є в Європі міста, які прагнуть отримати Європейську Енергетичну Відзнаку. Дається вона за особливі досягнення у збереженні довкілля, зменшенні викидів у повітря СО2 чи скорочення споживання енергоносіїв. Прагнення рухатися в цьому напрямку задекларував і Тростянець. Тому Швейцарська компанія, дотична до Європейської Енергетичної Відзнаки, вирішила профінансувати наш проект, - розповів заступник Тростянецького міського голови з інвестиційної діяльності Максим Синявін.
Сонячні панелі на даху дитячого відділення лікарніРоботи почалися наприкінці листопада 2022 року, а 14 лютого 2023 року перша сонячна електростанція вже була введена в експлуатацію.
Побудувавши першу сонячну електростанцію, в міській лікарні відразу зайнялися ідеєю змонтувати ще одну. Але більшу, потужнішу. Партнерів довго шукати не довелося.
Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) і раніше допомагало Тростянцю в різних напрямках. Вони і допомогли з інвестиціями. Друга станція була потужнішою за першу – 63 кВт. Панелі розмістили на даху стаціонарного корпусу. На початку червня її ввели в експлуатацію. Вироблена тут від сонця електроенергія забезпечувала електрикою п`ятиповерховий корпус стаціонару, будівлю поліклініки та на ряд приміщень з технічним обладнанням, де сконцентроване найбільш енерговитратне обладнання і апаратура, як то рентген, автоклав, харчоблок, насосна станція, пральня.
Тепер дві сонячних електростанції загалом дають лікарні до чверті необхідної електроенергії, за яку не треба платити.
Унікальність же прикладу Тростянецької лікарні полягає в тому, що тут почали будувати сонячні електростанції вже в період повномасштабної війни, зрозумівши, після пережитої ворожої окупації, практичне значення енергонезалежності. Це на сьогодні єдина на Сумщині лікарня, якій не страшні відключення електрики в загальній мережі.
- Період окупації показав, що лінії електромереж не зовсім надійні, коли зверху падають бомби чи коли з танків прилітають снаряди. Навіть коли десь далеко від лікарні впаде одна електрична опора, у нас можуть виникнути великі проблеми з роботою медичного обладнання, лікуванням та перебуванням в лікарні хворих чи роботою нашої комунальної інфраструктури, як то котельні, водогонів, каналізаційних мереж, - говорить головний лікар міської лікарні Анатолій Плахтиря. – Тому енергетична незалежність не просто надійніша, вона в такі періоди стає рятівною.
Загалом, маючи локальні позитивні результати в енергоефективності і енергонезалежності, у Тростянці серйозно замислюються над перенесенням локального досвіду енергонезалежності лікарні на всю громаду. На одній з недавніх сесій міськради була озвучена інформація про розроблений австрійськими партнерами саме для Тростянця майстер-план з відновлення і подальшого розвитку енергосистем, який передбачає поступову майже повну відмову від спалювання газу. Було наведено експертну думку одного з розробників цього майстер-плану, представника компанії CES Clean Energy Solutions Андреаса Хельбля, який сказав, що «мережі електро- і теплопостачання в Тростянці частково зруйновані. І концепція подальшого розвитку енергосистем така сама, як у Східній і Центральній Європі». Він додав, що для міста розроблено дві окремі стратегії - для периферії та центру. Перспективним для центру є теплова генерація із використанням біогазу, а для приватних будинків околиці – індивідуальні теплові насоси.
Для реалізації планують збудувати велику сонячну електростанцію на ділянці площею у 13,5 га та дахових СЕС на трьохстах приватних будинках. Очікується, що сонячна енергія зможе забезпечити до 77% потреб міста. Міжнародна неурядова природоохоронна організація Greenpeace вже висловила готовність підключитися до реалізації цього проекту у Тростянці.
Плани більш ніж грандіозні, враховуючи, що націлена їх зробити невеличка громада. Але дивлячись на те, що вже зроблено, нереальними ці плани назвати не можна.
Павло Зленко, журналіст газети "Новини Тростянеччини Тиждень"
