Російська окупація наприкінці березня 2022 року призвела Тростянецьку громаду Сумської області до межі гуманітарної катастрофи, коли люди ледь виживали без світла, тепла, ліків, їжі і, в багатьох випадках, без власного даху над головою. В результаті бойових дій повністю або частково на Тростянеччині зазнали пошкоджень 1322 будинки та квартир. Нещодавно журналісти місцевої газети “Тиждень” провели опитування серед тих жителів, чиє житло постраждало від наслідків війни.
Це опитування допомогло розібратися, що відбувається з відновленням зруйнованого в період окупації та бойових дій житла після звільнення громади. Часу для цього було немало - понад півтора роки. Але проблем з відновленням житла ще немало. Є приклади, коли постраждалі повністю відновили свої оселі та квартири. Інші навпаки - розраховують на допомогу благодійників, на компенсації від держави за втрачене майно. Переважна більшість постраждалих родин вірять, що колись вони зможуть повернутися до своїх повністю відновлених осель.
Ось деякі з історій, зібраних журналістами, які були опубліковані в місцевій пресі.
Хоменко Валентина Володимирівна, вул. Зарічна:
"Наш куток російські окупанти здорово "поливали" з різної зброї. Вважайте, сліди від куль і осколків є чи не в кожному дворі. А якщо не осколками, то російські солдати самі вдиралися в будинки, виламували фіртки, двері і заходили в хати. Коли вони йшли до нас, то заходили в кожну хату. Були і серйозні ушкодження від вибухів. В один день - 13 березня, пам`ятаю, на нашій вулиці в один момент було вісім розривів від мін чи снарядів. На початку вулиці у №3, наприклад, господарство розбило. Був "прильот" і неподалік мого двора та на моєму городі вибухнуло. Постраждав франтон житлового дому, два вікна, десь не менше десятка штук шиферин осколками пошкодило,
На відновлення 20 тисяч гривень дала держава. Обіцяють благодійники з Сум до холодів вікна вставити. Чекаємо. Ми вдячні, що допомагають. Розуміємо, що зараз всім важко, тому вимагати щось не надто правильно. Слава Богу, маємо здоров`я, руки, ноги - відновимось. Є родини, де житло повністю розбите. Ось тим треба обов`язково допомагати".
Ніна Олександрівна Гузь, вул. Абрикосова:
"У мене хата півтора поверхи. За півтора метри від дому - сарай. Поруч з ним стояла металева бочка. То "приліт" був саме у цю бочку. Від сараю нічого не залишилось. Пошкодило дах на веранді, вибило двері, два вікна на веранді, вікна в кухні, спальні, у ванні, пошкодило осколками коридор. Рештки снаряду дістали і до сусіднього господарства, порозбивало там дахи двох сарайчиків. Пошкодило газопроводні труби. Нічого гарного. Ледь пережили.
Були у нас комісії - місцева, з Сум. Зробили необхідні заміри, все задокументували. Благодійники допомогли грошима, спасибі їм. Вікна нам зробили. Одну стіну в будинку через великі ушкодження будемо власними силами перекладати. В окупацію жила у онучки. Після звільнення знову переїхала у свій будинок. Відбудовуємо господарство всією нашою родиною. Зроблено багато. Вікна, двері поставлено, половину коридору відбудували. Потрошку оживаємо".
Галина Вадимівна Приказчик, жителька вулиці Привокзальна:
“Минуло півтора роки, як потрапив під обстріл під час російської окупації Тростянця двоквартирний будинок, по вулиці Привокзальній, де жила моя мама з сестрою. Шість прильотів. Два з них влучили по будинку, чотири розірвалися на подвір`ї та городі. Як наслідок - пів будинку без даху і вікон, замість стелі лише “зебра” з дранки, яку повигинало від вибухових хвиль, перегородки, стіни, перекриття аварійні, фундамент теж не придатний до експлуатації. За період, що минув, проблем з житлом додалося - повністю обсипана штукатурка зі стелі - наслідки опадів. Вся штукатурка тепер на підлозі. Відповідно, меблі пропадають, дивани погнили. Жити обом стареньким практично ніде. Тому ми з чоловіком забрали обох бабульок до себе, розмістили їх в одній з двох кімнат нашого будинку по цій же вулиці. Сподіваються, що нам допоможуть відновити житло. Грошей, які міжнародні донори давали, ніяк не вистачить для бодай косметичного ремонту. А потрібен - капітальний”.
Сергій Миколайович Харченко, вулиця Котляревського:
"Під час окупації снаряд розірвався у мене прямо на городі. Дісталося різним будівлям і у мене, і в сусідів. Але в міській раді сказали, що такі пошкодження не підпадають під такі, на ліквідацію яких надається гуманітарна допомога. Але ж руйнування були серйозними - капітальна будівля душу, туалет від вибуху порозкидало повністю. Повиривало двері з чердака хати, на веранді вікна. Паркан поваляло. Але сказали, що це не житлові приміщення і за це відшкодування ніякого немає. Але я точно знаю, що в таких же будівлях міська рада поставила пластикові вікна. Не звертався більше я ні до кого - ні до фондів, ні до влади. Ремонтую сам - вже поставив нові двері, душ, туалет. Ремонтом веранди займуся пізніше - дошками та плівкою позатягував дірки".
Максим Миколайович, вулиця Молодіжна:
"Три прильоти з 120-ти міліметрового міномета "накрили" відразу три сусудніх домоволодіння. У нашому міна розірвалася зовсім поруч з будинком. Зруйнувало чверть даху, повилітала частина вікон, пішли тріщини в стінах будинку і сараю. Пішов в адміністрацію міста, написав заяву. Дали для ремонту даху металочерепицю, піноблоки, цеглу.
Писали заяву на допомогу в Червоний Хрест - надали 25 тисяч на відбудову. За час після звільнення будинок відновлюємо. Не можу нічого поганого сказати, мені видали все, компенсували по матеріалам на сто відсотків. Актували пошкодження і тростянецькі фахівці, і полтавські експерти. Ми розуміємо, що у Тростянці є родини з набагато гіршим станом житла в результаті руйнувань від війни. Тому чогось занадто не вимагаємо. Докладаємо і самі зусиль, щоб відновити свої будинки і жити в них повноцінно".
Анатолій Анатолійович Плахтиря, вул. Нескучанська:
"Наш триповерховий багатоквартирний будинок, в якому я живу, був дуже побитий. Даху практично не було - міна розірвалася і перетворила черепицю в решето. Вікна всі побиті. Орки похазяйнували - всіх мешканців з будинку повиганяли в підвал, а самі по квартирам. Після звільнення Тростянця, я в своїй квартирі не побачив ні дверей, ні вікон. Повибивали. Відбудовувати будинок почали ще з осені минулого року. Спочатку дах замінили, потім нові двері, вікна поставили. Велика заслуга в цьому міської ради. Очевидно, що разом з місцевим бюджетом залучалися і кошти та матеріальні ресурси вітчизняних або закордонних донорів. Точно не скажу. Але будинок вже відновлений. Ми задоволені".
Семенко Вячеслав Вікторович, вул. Набережна:
"Наша вулиця була в епіцентрі бойових дій. Дорога з`єднувала дві автомагістралі національного значення - на Полтаву і на Лебедин. Тому ворожої техніки тут снувало чимало. Багато її стояло на базарі. Вистачало і підбитої, на обочині стояв один з розбитих БМП. Від стрілянини часто страждали житлові будинки. По провулку Набережному один будинок був повністю розбитий внаслідок прямого попадання снаряду. До війни там мешкала багатодітна родина. Вони виїхали, але куди їм повертатися? Загалом, рани від війни є майже у всіх домогосподарствах - у когось побиті паркани, у когось дахи чи вікна. Були “прильоти” і до мене на подвір`я - одного разу прилетів снаряд від САУ, будинок, слава Богу, не постраждав, а ось дерева попадали, були мов лезом зрізані. До сьогодні лежать ті рештки від вибухівки вагою у сотню кілограмів.
Постраждалі родини напряму зверталися, писали заяви до міськради і вирішували питання отримання допомоги та матеріалів на відновлення. З пошкодженого житла більшість відновлено. На деяких роботи тривають, як ось будуть стелити дах на кутовому будинку, біля якого розірвалося відразу дві міни. Там і сьогодні можна бачити глибокі воронки".
Війна триває. Попереду звільнення захоплених ворогом міст, містечок, сіл, які потім потребуватимуть допомоги та років відновлення зруйнованого внаслідок російської агресії, як це вже півтора роки відбувається в Тростянецькій громаді. Ми бачимо, як важко це дається. Але рух є - спираючись на потужну допомогу держави, шукаючи вітчизняних інвесторів та донорську підтримку з-за кордону.
«вебсайт/обліковий запис створений та обслуговується в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проект реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією».
.
