Художниця Яна Ясунас із Запоріжжя волонтерить у гуманітарному фонді, що допомагає вимушеним переселенцям. Жінка чи не весь робочий час проводить за кермом автомобіля, а щоб розслабитися й поринути в творчість, вільні вечори присвячує улюбленому заняттю. У творчому доробку Яни - різні мистецькі цікавинки. Свого часу під час подорожі в Мексику, а загалом вона побувала у понад 20-ти країнах світу, її надихнуло поєднання смерті й краси. Після того художниця почала розмальовувати черепи: корови, кабана, коня. Також малювала на пташиному пір'ї.
А більше року тому муза спонукала взятися за картини на полотнах. Їхні сюжети - на українську тематику. "Мені не хочеться, - каже жінка, - малювати щось з іншої культури. Цікавить суто українське. В цьому напрямку продовжую працювати, а зараз тим більше. Нині стільки тем для творчості!" Яна з дитинства захоплювалась образотворчим мистецтвом, але тоді з-під її дитячого пензлика народжувалися лише звірі. Переважно перемальовувала поштові марки, де були зображені тварини. Після закінчення школи тривалий час не займалася творчістю, а покликало до себе малювання її в 37 років. З війною і матеріали інші, й сюжети відрізняються. Ідея розписувати смертоносне знаряддя - уламки ракет - виникла у вчителя Яни з живопису. Він першим почав розписувати рештки російських С-300. А вона сама вигадала розмалювати дві гільзи від снарядів, які їй віддав товариш з фронту. На одній гільзі Яна зобразила козака Мамая, на іншій - Кобзаря з калиною.
Згодом і в неї з'явились уламки ракет, які художниці передають з фронту. Розписує їх жінка акриловими чи вітражними фарбами. Виручені кошти йдуть на потреби волонтерського фонду, частину грошей Яна передає військовим з різних бригад, котрих знає особисто.
А ще передали жертвам ракетних обстрілів. "Коли я вперше беру уламок ракети до рук, то, буває, одразу уявляю, яким він буде після моєї художньої обробки, - зізнається художниця. - А часом лише вдома, добре придивившись, розумію, що б хотіла намалювати. Критерії до цієї "сировини" у мене єдині - незвична форма, що дозволить творчо підійти до розпису".
Яна - творчий самородок, в її родині ніхто не займався подібною творчістю. Та й освіту здобула вона не художню - за фахом біолог, а художницею стати покликало серце й натхнення. "Мені мої роботи подобаються, - каже вона, - інакше б не займалася такою творчістю.
Досконалість приходить із досвідом: чим більше працюю, тим стає краще. На відсутність натхнення у наш складний час не скаржуся. Лише перші два місяці після 24 лютого було дуже складно. Тривав період адаптації до нових умов життя. Нині ми вже призвичаїлися до війни. Відволіктися від тривожних подій допомагає моя діяльність у волонтерському фонді і, звісно, творчість". 
Виїхати із Запоріжжя, котре межує з фронтом, Яна Ясунас з чоловіком навіть не думали. "Ми з перших днів вирішили і собі пообіцяли нікуди не їхати, - зізнається жінка. - Залишимо місто, якщо сюди прийдуть окупанти. Нас кликали до себе родичі з Києва, коли в жовтні хаотично обстрілювали житлові будинки в Запоріжжі, але ми вирішили, що залишимося тут". На думку Яни, немає сенсу їхати кудись в Україну, якщо всю її територію ворог обстрілює. Є чимало випадків, коли люди виїжджали з атакованих ворогом міст, а їх все одно наздоганяла російська ракета. У художниці вже визрів план на час після Перемоги - хоче організувати власну виставку у своєму місті. І такі гарні наміри неодмінно здійсняться!
Ірина ЛЬВОВ, "Сімейна газета".
