Жителі села Станова Тростянецької ОТГ Сумської області збирають підписи під зверненням до міської ради не закривати їхню школу, де на сьогодні навчається біля семидесяти учнів.
Одна з активісток збору підписів, місцева мешканка Оксана Єфіменко розповіла, що селяни просять міську владу не поспішати з впровадженням реформи, в процесі якої мерія планує перетворити їхню дев`ятирічку на корпус для початкових класів однієї з міських шкіл. Люди кажуть, що час ще є – через війну освітнє реформування продовжено до 1 вересня 2027 року. По-друге, треба враховувати, що Тростянецька громада є прикордонною, де на сьогодні діє військовий стан. «То чи є актуальним це питання?» - звертаються люди. По-третє, педагогічний колектив школи може надавати як початкову і базову, так і середню освіту. Може вона забезпечити і здобуття дошкільної освіти. Возити ж учнів у сусіднє село Буймер за 15 кілометрів бездоріжжя в даному випадку це просто знущання над дітьми. Крім того, дивним є бажання мерії перетворити Станівську школу у навчальний корпус школи №5. Адже у місті є школа значно ближча до Станової – школа №2. Але чомусь нав`язується саме школа №5.
І останній аргумент жителів села – реорганізація чи зміна типу закладу освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше, ніж за один рік до прийняття відповідного рішення. Цього ж не зроблено.
Під зверненням до мерії не закривати школу поставили свої підписи вже більше двохсот жителів, а це більше половини мешканців населеного пункту. І бажаючих долучитися ще немало
Чи вірять люди в те, що після отримання цього звернення міський голова прислухається до думки людей? Ні.
- Я думаю що мер буде і далі робити своє, щоб такої повноцінної школи, як сьогодні є, у нас не було, - вважає Оксана Єфіменко.
Поділяє думку зберегти сільський навчальний заклад і депутатка Тростянецької міської ради Інна Борисенко. Вона з`їздила в Станівську школу і через соцмережі розповіла, що там побачила.
«Хочу розповісти про головний корпус, де навчаються діти 5-9 класів. Коли заходиш в корпус - вражає здоровий, світлий, високий коридор з великими вікнами. Хоч вони в результаті воєнної окупації рф і повибивані та повиламувані - коридор цілий. Новий ліноліум, красиві стіни, двері в кабінети ручної роботи з дерева скриті лаком, все в гарному стані. Навіть не скажеш, що школа пережила дві війни.
Інформаційний клас забезпечений комп'ютерами, мультимедійною дошкою. Здивував мене клас української мови і літератури. Всі стіни немов одна картина історії життя українського народу. Зі стіни на тебе дивиться Тарас Григорович Шевченко наш Кобзар. Нові парти, стільці, мультимедійна дошка. Є бібліотека, музей.
Вчителі та діти мають багато відзнак за різні досягнення.
Також в корпусі є клас зроблений під спортивну кімнату, але його потрібно ремонтувати. Є різний спортивний інвентар, який потрібно встановлювати. В приміщенні є охайна їдальня. На подвір'ї спортивний та дитячий майданчик. Прикрашають подвір'я великі красиві клумби» - розповідає депутатка Інна Борисенко.
Тобто, на її думку, ні про яке закриття чи перепрофілювання школи не може навіть мови йти. Після відвідання села депутатка має чітке бачення не тільки по школі, а й взагалі по ситуації в селі.
- При спілкуванні з людьми зрозуміла, що після приєднання до міста, фінансування не лише школи, а й всього села припинилося. Не те що школа, але й село взагалі стало нікому не потрібне...Стало все занепадати, заростати бур' янами, - вважає Інна Борисенко.
