Жителі Боромлянської громади Сумської області провели у останню путь свою героїню, бойового медика Євгенію Семененко. В останні хвилини життя вона була в машині швидкої, екіпаж якої з під обстрілів вивозив пораненого. І раптом підступний постріл росіян і у них влучила ворожа ракета. Весь екіпаж загинув. Їй було 25 років.
Ця клята війна, кляті рашисти, кляті російські дикуни, істоти, які відібрали молоде життя дівчини, її мрії.
Євгенія Семененко народилася в селі Залізничне на Лебединщині. Там навчалася в школі. Потім вступила і закінчила місцеве медичне училище. У Боромлі її родина купила будинок і переїхала жити. А Євгенія вирішила пов`язати долю зі Збройними Силами України і захищати Батьківщину.
Стати бойовим медиком Євгенія Семененко вирішила відразу по закінченню медичного училища - у 2017-му. Разом з однокурсницею Лізою вони пішли у місцевий військкомат, потім дівчата пройшли навчальний військовий центр і далі - роз`їхалися по різним військовим частинам. Але зв`язки постійно підтримували. Євгенія служила військовим медиком в першій мотострілецькій роті першого мотострілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. До цього п`ять років проходила службу в "гарячих точках" Донбасу.
- Якось я з нею зустрівся на День села. Дівчина сказала: "Я хочу в армію, хочу здобути фах лікаря, отримати справжню медичну практику". Вона була дуже цілеспрямованою дівчиною. Потім пішла в АТО, 5 років майже провоювала, а загинула в Херсонській області, - розповів сільський голова Боромлянської громади Василь Романіка.
- Коли почалася війна 24 лютого, Женя залишалася служити. І ось доля так розпорядилася, що ця молода квіточка нашої громади, якій було всього 25 років, загинула, захищаючи нас, - говорить зі сльозами на очах секретар Боромлянської сільської ради Тетяна Кліпацька.
Євгенія була різносторонньою людиною Професію обрала з медицини. Рід занять - військовий. Мала гарну фізичну підготовку, займалася спортом. Могла легко подолати великі дистанції, коли ще навчалась, брала участь у спортивних змаганнях у бігові на довгі дистанції.
А ще у неї було дуже цікаве хобі - весь час тримаючи в руках зброю і медичні інструменти, Євгенія по серйозному захопилася малюванням. У вільний час її часто можна було бачити з олівцями чи фарбами.
- Вона дуже сильно любила малювати. Це була віддушина для неї, - згадує бойова подруга Ліза. - І відчувалося, що вона може вирости у справжнього митця, майстра, бо з кожним роком її роботи ставали все краще і краще.
Не судилося.
Попрощатися з Євгенією на місцеве кладовище прийшли кількасот односельців та її бойові побратими. Зустрічаючи похоронну процесію, що йшла від дому військової, жителі села Боромля стояли живим коридором, а потім приєднувалися пішою ходою до процесії.
Багато на прощальній панахиді було військових, бойових побратимів.
- Загинула молода людина, яка віддала своє життя за наше, за мир, за Батьківщину. Вона обрала мирну і гарну професію - лікувати людей. Але так сталося, що вона була великим патріотом Батьківщини. Дуже прикро, що не стало молодої, сповненої сил, якій би ще виходити заміж і виховувати діточок..., - говорить Олександр Євенко, офіцер відділення комплектування першого відділу Охтирського РТЦК та СП.
Поховали Євгенію 6 червня у селі Боромля на центральному кладовищі.
