«Перемоги Путіна в Україні не бу­де» - відомий сумчанин генерал-полковник Бухарєв про імовірність вторгнення РФ

"Що робити?". Останнім часом ворожі зазіхання Кремля на мирну територію України ставлять перед українцями різні важкі питання. Як то, що робити, якщо раптом розпочнеться масштабне вторгнення? Як захистити свою землю, сім'ю та свою Батьківщину? І чи є реальний план запобігти ворожому нападу? На ці та інші питання ми попросили відповісти відому у військових колах людину, уродженця Сумської області, генерал-полковника українських спецслужб, народного депутата України VIII скликання, почесного громадянина міста Лебедин Владислава Бухарєва.

- Сусідів не вибирають. Нашим, на жаль, виявився лихий, злобливий агресор. Ви вірите у можливість повномасштабної війни з Росією?

- Якби якихось десять років тому комусь із нас сказали, що Крим і частина Донбасу потраплять під ворожу окупацію, ніхто б не повірив. Але у нас вже восьмий рік, як йде війна. Біля 15 тисяч наших спів­вітчизників загинуло. Тому, безсумнівно, сьогодні у кожній родині є тривога з приводу тієї інформації, яку люди чують з телеекранів, радіо чи черпають з газет та інтернету. 

Вірю чи ні я, відповім українським прислів`ям: хочеш миру, готуйся до війни. Сьогодні не можна виключати, що новий напад Росії на Україну може статися. Ми маємо бути готовими.

- Майже все життя Ваше пов`язане з службою в армії, силовими структурами? Різницю в їх міці бачите?

- Так. Наші Збройні Сили вже не ті, що були у 2014-му. Згідно з останнім між­народним рейтингом за потужністю українська армія - 22-а у світі. Сьогодні вона налічує біля 250 тисяч солдат і офіцерів. Крім того, створюються бри­гади територіальної обо­­рони чисельністю бли­зько 160 тисяч. Армія воюватиме на фронтах, тероборона - по місцю проживання її бій­ців, які в разі потреби захищатимуть свої домівки.

- Чи дійде до цього, залежить насамперед від Росії, Путіна. Що на умі у нього?

- Ніхто не знає, що у нього в голові. В Кремлі він вже 23 роки і найбільшою помилкою історії вважає розпад Радянського союзу. І у свої 70 він, очевидно, хоче закінчити, як лідер, який знову об'єднає Росію з Україною. Але Україна вже не та, що була в Союзі. Українці визначились з партнерством на користь Європейського Союзу. Не подобається Кремлю і те, що Захід і Сполучені Штати не заперечують ймовірність вступу України в НАТО. Це в перспективі. 

А сьогодні ці країни дають нам своє озброєння, щоб в разі потреби ми зуміли протистояти агресору. Зокрема, протитанкову техніку надає Велика Британія, "Стінгери" та іншу летальну зброю - балтійські держави, відчуваємо підт­римку з боку Польщі, інших держав. Майже весь Захід і США - за Україну. І це все бісить господаря Москви, який постійно намагається внести в наше життя ситуацію контрольованого ним хаосу. Причому, не без допомоги так званої "п`ятої колони" в самій Україні. Про це, не так давно, попереджав Україну і президент США Байден.

Все це вказує на одне - Путін прагне втрати державності України, мріє про свій контроль над нашою державою. 

- Західні політики на ситуацію в Україні дивляться більш песимістично, не виключаючи повномасштабної військової агресії. Натомість Президент України Володимир Зеленський навпаки закликав населення не панікувати, не бігти по гречку і сірники, а зберігати спокій, холодну голову. Як ви вважаєте?

- Я згоден з тим, що в цій непростій ситуації пересічним українцям на емоціях не треба "накручувати" свої і нерви своїх близьких. Так, рівень бентежності в суспільстві виріс. Але на ті тривожні повідомлення про можливе вторгненню, треба реагувати зважено, не піддаючись на провокації. 

Я не виключаю, що на Заході комусь вигідно сьогодні накручувати градус можливого вторгнення Росії, очевидно на це мають власні політичні чи інші інтереси. Офіційна ж влада України намагається навпаки цей градус понизити, аби не створювати підґрунтя для зайвої паніки. Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України В.Зеленський сказав: "ситуація під контролем". І як вій­ськовий, я розумію, що так воно і є.

- А мирні плани можуть допомогти Україні врегулювати вибухонебезпечну ситуацію? Наприклад, Мінські угоди?

- Тільки не Мінські. З пер­шого дня їх написання було зрозуміло, що це не менша загроза суверенітету України, ніж військове вторгнення РФ. І та вся ескалація на кордонах з Росією і Білоруссю пов'язана не скільки з тим, щоб розпочати повномасштабну війну проти України, хоча такий ризик є, скільки, щоб примусити Україну до виконання Мінських угод. 

Що було позитивного в тих угодах, вже реалізовано - проведено розведення важкої зброї, формально встановлене перемир`я, яке чомусь постійно порушує російська сторона. 

Залишилась "формула Штайнмаєра", яка передбачає прямі переговори з окупаційними адміністраціями так званих ДНР/ЛНР та вибори в ОРДЛО до демілітаризації неконтрольованої нами території. Це неприйнятні речі для збереження нашого суверенітету.

- Альтернатива є?

- Будапештський меморандум. Нагадаю, 5 грудня 1994-го на той час Президент Леонід Кучма підписав з лідерами США, Великої Британії та РФ Будапештський меморандум, до якого згодом приєдналися інші держави світу. Пізніше Україна відмовилася від ядерної зброї, а країни-підписанти зобов'язалися поважати її незалежність, суверенітет та кордони. 

Однак у 2014-му Росія вдерлася до України та окупувала Крим і частину Донбасу. Тому повертаючись до підписаного у 1994 році документу, всі держави, в тому числі і агресорка-Росія мають визнати ті кордони України, які на той час діяли, тобто повернути нам всю Луганську і Донецьку області та Крим, які є невід`ємними частинами України. Це якраз і буде відповідати всім міжнародним угодам.

- З 1 січня по всій країні формуються батальйони терзахисту - в Україні запрацював військовий закон для цивільного населення "Про основи національного спротиву".   

- Надзвичайно важливий закон. Хоча і без нього українців у важких ситуаціях завжди відрізняла неабияка здатність до самоорганізації. І сьогодні ми бачимо, як люди записуються в загони самооборони, відвідують збори з поновлення військових навичок, жінки ходять на курси з медичної допомоги. Ще більше активізувались волонтери. Українці не чекають якоїсь вказівки, а самі організовуються в загони національного спротиву. 

Тут дуже важливо не тільки укомплектувати підрозділи самооборони, а укомплектувати якісно.

- Соціологія каже, що сьогодні біля 85% населення України ненавидить Путіна. Нападе - зненавидять всі сто. Що че­кає Росію, якщо розв`яже повномасштабне вторгнення?

- Коли збройні сили агресора будуть нести шалених втрат, то Путіну буде ду­же важко пояснювати, чо­му він захищає інтереси Росії на території іншої держави. Знаю й іншу соці­ологію - за даними соцопитування групи "Левада-центр", 62% жителів РФ проти війни Росії з Україною. 

Путінська пропаганда перестає масово впливати на людей і у країні-агресорці. Бо там теж дивляться не тільки підконтрольні владі телеканали, а й черпають інформацію через інтернет з усього сві­ту. Порівнюють і роблять висновки.

- А нам що залиша­ється: готуватися і чекати? 

- Готовність до потенцій­ного відбиття агресії є се­рйозним стримувальним фактором до агресора. І ми маємо бути готовими захистити нашу країну, за яким би сценарієм не розвивалися події. На ситуацію треба дивитися тверезо  - вторгнення російських військ цілком реальне. Але ще не втрачений шанс вирішити питання шляхом переговорів. Будемо готові себе захистити. І якщо Путін таки піде далі на Україну - земля горітиме у нього під ногами. Перемоги у нього тут не бу­де, а наслідки для РФ можуть бути катастрофічними. 

Слава Україні! 

.