Заповідник «Михайлівська цілина» Українського степового природного заповідника Національної академії наук України зачаровує своєю красою. Це єдина в Україні плакорна ділянка цілинних лучних степів на глибоких чорноземах. Він дивом врятувався від розорювання. У цілинному стані на рівнинній території лучні степи збереглися тепер лише в заповіднику «Михайлівська цілина». Протягом року він багато разів змінює свої яскраві барви. Це і є характерна особливість лучного степу – одночасне масове цвітіння різних видів різнотравʼя.
Яскравий і різнобарвний степ ранньою весною. Коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ранньоквітучі рослини: півники, гіацинти, сон, горицвіт. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння. Їх наземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни.
Ранньоквітучі змінюються рослинами, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду. В інших — жорсткі або вузькі опушені листки. Через них випаровується дуже мало води. Ось такою рослиною є ковила. В Україні рід представлений 27 видами, всі з яких занесено до Червоної Книги України. Ковила є символом українського степу і гарно пристосувалася до зростання у сухих умовах. Це щільнодернинні злаки заввишки 70-80 см. Листки вузькі, суцвіття волоть, на якому є довжелезний остюк з великою кількістю волосоподібних відгалужень, що надають пухнастості колоску. Його легко підхоплює вітер і переносить на інші території.
Назва рослини близька за значенням до сучасного „колихатися”, ”ковиляти”. А латинська назва „стіпа”- грецькою мовою означає „волос” ,”клоччя”. Маються на увазі довгі остюки квіток, які у більшості видів є пірчастими. Така їх будова сприяє поширенню плодів ковили-підтримує зернівку, коли її несе вітер. Зернівка падає на землю гострим кінцем. У сухому повітрі нижній голий кінець остюка закручується, а у вологому розкручується і в такий спосіб загвинчує зернівку у грунт на певну глибину.
Ця рослина раніше домінувала в українських південних степах, а тепер лишилась переважно на заповідних територіях. Будучи сухолюбивою рослиною, ковила селиться на степових луках, на сухих відкритих горбах, на скелях і кам'янистих розсипах. Покриває залишки степів південної Європи, в тому числі й України,
На території заповідника зростає три види ковили : ковила пірчаста, ковила волосиста і ковила вузьколиста.
Кожен вид, який зростає у відділенні заповідника є неповторним явищем природи, на створення якого еволюція витратила мільйони років. Забезпечити недоторканість і збереження рослин, в першу чергу рідкісних та зникаючих, можливо в наш час лише шляхом створення природно-заповідних територій з встановленням певного заповідного режиму, який би обмежував та контролював господарську діяльність людини.
Заповідний режим природно-заповідних територій різних категорій передбачає заборону збору рідкісних рослин, в тому числі і декоративних.
Юлія Шевченко
Молодший науковий співробітник
відділення «Михайлівська цілина»
Українського степового природного заповідника
Національної академії наук України
