Десять кілометрів - це відстань від хутора Чернеччина до села Боромля. Цим шляхом у роки Великої Вітчизняної війни в лютому 1943 року німецькі окупанти вели тридцятеро мешканців хутора. Комусь з них було шістнадцять років, комусь - за сімдесят. Заарештували їх фашисти ні за що - тільки за те, що Чернеччиною перед цим проїхали партизани, тут вони мали нетривалу зупинку, напоїли своїх коней і поїхали далі. Але фашистам цього було достатньо, щоб людей заарештувати. Нічого не пояснюючи, їх під конвоєм провели в Боромлю, де на ніч їх розмістили в сільській школі, а зранку - всіх розстріляли.… Три роки тому пошуковий загін Боромлянської школи розпочав збір інформації про цю трагічну подію. Очевидців тих часів було зовсім мало - хто ще живий, тим за дев`яносто. Але і їхні скупі розповіді записували. Збирали інформацію і через рідних других-третіх поколінь невинно страчених. На основі зібраного матеріалу діти підготували роботу і відправили її на всеукраїнський конкурс "Єднаймося, брати мої". Там її високо оцінили, була вона визнана однією з найкращих.
А ще це дитяче дослідження відкрило ще один важливий успіх. Навіть більший за конкурсний. Учнівська робота про ту страшну трагедію знайшла реакцію місцевих людей при посадах, владі і з добрим чесним серцем, вона спонукала їх відреагувати по-дорослому. Спочатку за рішенням Боромлянської сільської ради привели в порядок пам`ятник на братській могилі в Чернеччині. По суті - його побудували заново, з мармуру.
А нещодавно, в травні цього року - до 75-річчя Великої Перемоги, за ініціативи сільської влади і небайдужих тростянчан, біля пам`ятника встановили і мармурову плиту, де були викарбувані імена невинно розстріляних.
Серед ініціаторів, хто доклав до такого вшанування немало зусиль, був тростянчанин Микола Васильович Мірошниченко. Для нього хутір Чернеччина - рідна земля, тут народилася його мама, тут ще з зовсім малого віку він проводив час влітку, допомагаючи діду по господарству. Знає тут кожен куточок. Пам`ятає, як і йому розповідали історію з розстріляними земляками. В братській могилі покояться два брати його рідного діда. На відкритті стели в Чернеччині, вшановуючи героїзм своїх земляків у роки Другої світової війни, Микола Мірошниченко подякував всім причетних у відновленні історії і конкретної в ній події. Подякував сільському голові Боромлянської ОТГ В.М.Романіці, керівниці ритуального салону Оксані Фрик та її колегам по фірмі, що зробили надгробну стелу і грошей не взяли. Всім друзям і знайомим, які підтримали і допомогли реалізувати цей святий задум.
- Хутір Чернеччина у роки війни тяжко постраждав - було спалено 37 хат, тридцять людей розстріляли. Це наші герої. Пам`ятати їх - наш святий обовязок, - сказав староста Жигайліського старостинського округу Віктор Рябоконь, в недалекому голова Жигайлівської сільради, до складу якої входив хутір Чернеччина. - Війна забрала 8 мільйонів життів українців. Серед них були і ці тридцятеро наших земляків, жителів маленького хутора, - розповів Боромлянський сільський голова Василь Романіка. - Пам'ять про них буде всім нам нагадуванням, якою ціною далася нашій землі свобода і мир.
- Тут покояться зовсім невинні люди, ми їх увіковічили у цьому пам'ятнику, який буде історією нашого краю, нашої України, - сказав боромлянин, директор агропідприємства "Маяк" Василь Мельник.
- Вшановуючи полеглих у роки Великої Вітчизняної війни, сьогодні я схиляю голову перед вами і тими людьми, які долучилися до цієї справи, адже розумію, наскільки це важливо для всіх людей. Важливо пам'ятати тих, хто поклав своє життя за рідну батьківщину, - подякував всім присутнім Микола Мірошниченко.
І вже буквально через день, як ця інформація розійшлася Інтернетом, сотні схвальних відгуків - про те, наскільки важливо зараз встановлювати такі пам'ятники, щоб майбутнє покоління знало та вшановувало своїх героїв - справжніх героїв України.
