Культурна спадщина Боромлі надзвичайно багата. Її складають різноманітні експонати і пам'ятки матеріальної і духовної культури, зібрані у Боромлянському краєзнавчому музеї. В минулому році заклад переїхав у нове просторе приміщення. Було урочисте відкриття. Багато людей в Боромлі пишаються своїм закладом. 
Ось тільки експонатів в ньому ще замало. Чимало стелажів напівпорожні. Але світ не без добрих людей - поповнювати колекції музею допомагають не тільки місцеві жителі, а й колекціонери та меценати, які мешкають далеко від Боромлі. На минулому тижні відбулася саме така подія, коли завітали в Боромлю гості з Сум. Причому, не з порожніми руками, а з багатою колекцією, яку безкоштовно передали музею.
Перш за все мова йде про сумського краєзнавця і фотографа Сергія Гуцана, людину авторитетну і відому серед істориків, власник приватного музею "Причал Одіссея", який в Сумах має популярність не меншу, ніж обласний краєзнавчий музей.
Ця людина відома і своєю благочинною діяльністю. І саме завдяки йому стало можливим поповнення сільського музею експонатами не тільки обласного, а й загальноукраїнського, чи навіть світового значення.- Нам привезли безцінна експонати. По-перше, оригінали, по-друге вони охоплюють майже весь історичний період розвитку нашого краю, - говорить відомий краєзнавець, мешканець Боромлі Микола Артюшенко. - Починаючи від скіфів, слов`янства і майже до нашого століття.
Сергій Гуцан свій візит у Боромлю випадковим не вважає. Краєзнавець розповів історію свого зближення з сільським музеєм. Живе в Сумах, родом з Охтирщини. Часто буває на малій батьківщині. І дорога завжди веде його через Боромлю. Якось дізнався, що тут в новому приміщенні відкрили краєзнавчий музей. Зайшов і був приємно здивований.- Я був в десятках музеїв, в тому числі і сільських, але ніде не бачив такого великого бажання людей оберігати, розвивати і примножувати свою історію. Я побачив реальну роботу в цьому плані місцевої влади. Ніколи не думав, що в селі може бути такий гарний музей, - каже сумський гість. - Але водночас я побачив і порожні стелажі. Ось і вирішив допомогти сільському музею.
Що таке музейна справа, сумський краєзнавець знає не по розповідям. У нього вдома свій музей - "Життя Одісея". Експонати Сергій Гуцан привіз різні. Більшість придбав на антикварних аукціонах, є такі, які сам знайшов.Взагалі, переглядаючи привезені експонати, мов крокуєш між епохами і віками. Представлена тут, зокрема, Трипільська ера - а це понад 3 тисячі років до нашої ери. І якщо розуміти історичний масштаб експонатів тих часів, то це проміжок у майже 5 тисячоліть - три до нашої ери і два - вже нашої. Тобто, реально деяким подарованим експонатам не менш, ніж по 5 тисяч років. Фантастично!
З понад п`яти десятків подарованих експонатів лише два - не оригінальні. Це дві копії - глечаний келих скіфських часів та горщик для води ранньо-слов`янської епохи.Великий кам`яний шматок - то, виявляється, залізна руда, яка раніше в народі називалася криця. Дуже міцна порода. В Київській Русі з криці робили різні металеві вироби - списи, ножі, прикраси, риболовні гачки тощо. Краєзнавець показав виріб з криці і зізнався, що його йому було найжалкіше віддавати - це фібула 7 століття - прикраса для жінки у вигляді ящірки. Привіз він іще одну фібулу, не таку майстерну, але якій приблизно 1800 років - римську. Тепер можна припустити, звідкіля слово "криця" увійшло у народний вжиток. І асоціюється він, як синонім благополуччя. Здоров`я, наприклад, і сьогодні бажають "міцного, мов криця".
Серед дарованих експонатів - древні монети. Наприклад, динарики - римські монети. Цікаво, що знайдені вони … під Боромлею. Ось так - Римська імперія точно не доходила до наших земель, але гроші їхні тут ходили. Інша колекція монет - срібні, часів Богдана Хмельницького. Теж монети були знайдені неподалік Боромлі, в лісосмузі на 95-му кілометрі залізничної колії в коров`ячому розі. Ще одна експозиція монет - срібні і бронзові "чешуйки", часів Івана Грозного. Цікаво, що ці монети люди носили за щокою. І коли ними розраховувались, їх випльовували. Очевидно, від цих монет і пішов відомий вислів "відслюнявити".
Коса і серп часів Київської русі - також експонати від С.Гуцана. Вони були знайдені неподалік Ницахи. Коса, наприклад, називається, горбуша. Тут же і цвяхи, удила для запрягання коней.Цікава річ - сапачка або тяпка часів заснування Боромлі - 17 сторіччя. Серцевини замків - виявляється в Київській Русі.
Серед нових експонатів - стріли скіфські - десь 5 сторіччя до нашої ери, а також скіфський посуд. Бубенчики часів сіверян - плем`я перед Київською Руссю - 1100 років.
Взагалі, на переконання сумського краєзнавця, Тростянеччина дуже археологічно багатий край. Сергій Гуцан переконаний, що прийде час, коли всі ці знахідки стануть предметом переосмислення всього історичного минулого нашого краю. Наприклад, Боромля нещодавно офіційно відзначила своє 360-річчя. Але по деяким експонатам видно, що люди в цих краях жили далеко до Київської Русі. Були тут і хазари - тому підтвердження специфічні для хазар стріли - трилопасні. А також їхнє селянське знаряддя - мотижка.З наближених вже до наших часів експонати - козацька люлька, жіноча пряжка, срібний браслет, хрестики з написами "1861".
З минулого століття краєзнавець подарував дореволюційну - початку 1900-х років, літературу, журнали, газети, плакати тощо. Вони цікаві тим, що прочитавши рядки з цих видань, стає зрозуміло, чим тоді жили предки, що їх хвилювало, цікавило, що продавалося, як рекламувалося. Фотографій в той час в нашій місцевості ще не робили. Натомість часто можна було побачити різні, так звані, гравьори - це відтиски від металевих форм ілюстративні зображення на твердому папері.
- Ми дуже раді, що сумські краєзнавці знаходять до нас дорогу, що вони відривають від власної душі частину власних експонатів, боромляни будуть все це оберігати і головне - вивчати, знати і використовувати для вихованні наступних поколінь, адже без минулого не може бути майбутнього, без цього не станеш справжнім патріотом своєї рідної землі, - сказав Боромлянський сільський голова Василь Романіка. - Музей у нас і раніше був непоганий. Але тепер, коли ми його перевели у нове просторе приміщення, ми розуміли, що тепер у нас є всі можливості зробити тут все, про що ми мріємо, а це - лише арматура, фундамент.
Сільський голова вважає, що така благочинність іногородніх людей простимулює внутрішню потребу і долучить десятки людей до справи культурного розвитку власної громади та збереження його історичного і мистецького минулого. Боромляни вже багато чого цікавого передали до сільського краєзнавчого музею. Але багато експонатів ще лежать вдома в шухлядах чи припадають десь на горищах пилом, а можуть стати цінними експонатами. Можливо, дивлячись, як сумчани дарують сільському музею власні експонати, боромляни ще активніше понесуть свої реліквії в музей. Навіщо дома берегти те, що мусять бачити і цінувати всі. У людей дуже багато яких цінних експонатів зберігається.
Серед гостей цієї приємної події була донька Сергія Гуцана - Інна, яка також знається на краєзнавстві, а також його друзі - художник, історик мистецтва Костянтин Аленінський та кандидат історичних наук, радник з регіонального розвитку Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку "U-LEAD з Європою" Григорій Старіков.
- Де не дбають про вивчення і зберження історії свого роду, батьківщини і землі рідної, там немає майбутнього, - переконаний краєзнавець Микола Артюшенко. - Даровані нам експонати представляють собою різні культури і показують фактично весь археологічний ландшафт всієї Тростянеччини, яка надзвичайно багата навіть вже розвідані пам`ятки/Якраз в нагоді стала і нова книга Миколи Артюшенка "Боромля: сторінки історії". Автор з вдячністю подарував її сумському краєзнацю Сергію Гуцану, який, як з`ясувалося, в цей день відзначав свої іменини.
І залишаючи стіни сільського краєзнавчого музею, ні в кого вже не було сумніву, що в Боромлі було, є і завжди буде місце, куди люди можуть приходити, аби доторкнутися і відчути подих своєї рідної історії, доторкнутися до надбань своєї історико-культурної спадщини, де їх здивують унікальні експонати, даровані і Сергієм Гуцаном.
