До 1978 року це було село Радомля Криничанської сільської ради. Але того року приєднали його до Тростянця. І стала називатися ця вулиця - Радомлянська.
Так ось, сьогодні від крайньої хати до автобусної зупинки людям доводиться йти не менше кілометра - не по тротуарам та асфальту, а по грязюці, між глибокими баюрами, по глині. Після дощу чи снігопаду, як наприклад зараз, коли випав мокрий сніг, а відлига наробила багнюки, ці дороги взагалі стають непрохідними.
Комунальники міста тут дорогу теж чистили - до автобусної зупинки, а далі, там вже не люди живуть, мер очевидно вважає, що вони самі сніг почистять. Коли похолоднішало, ті баюри позамерзали. Тепер не тільки слизько, тепер небезпечно ходити, бо можна впасти і руки-ноги поламати.
Своєрідними пам`ятками «архітектури» на вулиці Радомлянській є колодязі: не ті, що для туристів, з брусу в центрі понаставляли, тут вони перекошені, розбиті, розмиті, і з деяких води не набереш, бо відра немає.
Про чистоту цієї води годі й казати - небезпечно пити.А ось і автобусна зупинка - теж в калюжі і багні.
Тут плиткою не обкладали. І сидіння збили з однієї дошки - якщо більше трьох людей сяде, то можуть проламати.
Бова сьогодні на зустрічах всім розповідає, що від Криничного, а особливо від Машкового і Лісного Криничанської сільської ради рукою подати до Тростянця, тому і агітує людей приєднуватися до Тростянця. Так ось тепер ви зрозуміли, яка насправді є дорога по Радомлянській вулиці до траси.
Ось така ця Радомля. За 15 років!!! мерства Ю.Бови нічим не покращилася. Навпаки - погіршилася. І що найцікавіше, тут, по цьому округу, депутатом в міській раді син мера - Руслан Бова. На виборах золоті гори обіцяв людям. Результати його депутатства ви бачите самі. Сьогодні його батько зазиває селян з Білки, Криничного і Люджі до себе в громаду. Теж золоті гори обіцяє.
Тільки правду мають знати люди, перш ніж йти кудись.Бо Радомля – це не виключення, це типовий приклад занедбаного Тростянця, насамперед околиць. У Смородині люди плюються в бік мера, коли їдуть чи йдуть по недавно відремонтованій центральній вулиці. По ній ще гірше стало їздити, люди кажуть, що на ремонті бюджетні гроші просто вкрали, а роботи не зробили і на половину.
На Перекалках Бова вже п`ять років асфальтує вулицю Зарічну – щороку по 50-70 метрів. Причому, не підряд асфальт кладеться, а частинами: грунтовка, потім асфальт, потім знову – грунтовка, потім – асфальт... Що тут скажеш – мер за фахом дорожній будівельник.
Здавалося б, мені, як жителю Тростянця, треба було б агітувати селян приєднуватися до міста. Можливо. Але навіщо людей дурити. Вони повинні знати, що їх чекає завтра в Тростянці...
