Водохреще – свято особливе. У цей день у церквах і біля водних джерел святять воду. Здавна у народі освячену на Водохреща воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, будинки і тварин. А ще це свято надихає людей, які навіть ніколи не займалися моржуванням, купатися у крижаній воді.
З кожним роком бажаючих окунутися на Водохрещу все більше і більше. І цього року їх було вдосталь і в Нескучному, і на річці Боромлі, і на ставках та копанках в селах, чи найпростіше на дворі біля свого будинку, щоб вилити на себе воду з відра.
Зазвичай на Водохреще припадають люті морози. Та нинішній рік став винятком. Нульова температура додала сміливців, які зуміли перебороти себе, свій страх та пірнути до морозної води чи поплавати на річці, де вода не замерзла.
Найбільш публічне купання пройшло на одному із ставків урочища Нескучне. Сюди на другу годину дня прийшло не менше сотні людей, третина з яких – саме скупатися. На водоймі заздалегідь зробили ополонку – йордань – у формі хреста.
Змонтували драбинку, щоб зручно було заходити у воду. Краї ополонки облили якоюсь рідиною, аби лід набрав червоного кольору.
Перед купаннями відбулася церемонія освячення води - під відкритим небом.
Церковний обряд і молебень відправив настоятель Благовіщенського храму протоієрей Миколай та церковний хор, він охрестив і освятив воду.
Після цього чимало відчайдухів покупалися у воді, як правило, триразовим зануренням у воду з головою. При цьому віруючі хрестилися і вимовляли “В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!”.
Купальників було, хоч відбавляй, ще більше – глядачів цього захоплюючого видовища. Були й такі, хто приходив з чотирилапим другом, який можливо й сам скупався б.
Хто ж виходив з води, виходив з бадьорим видом і гарним настроєм, підтверджуючи, що йорданська купель додає не тільки фізичного здоров'я, а й значно поліпшує настрій.
- Ця вода має таку ж силу і благодать, яку мала 2 тисячі років тому, коли в неї зайшов Христос, - розповідав звертаючись до мирян отець Миколай, але водночас пояснив, що вона не змиває людських гріхів.
А ось здоров`я додає. І не тільки собі. Тому пірнаючи у воду, кожен просив у Бога здоров`я собі, своїм рідним і близьким.
За церковним уставом купання в ополонці чи обливання водою не обов'язкове, це скоріше народний ритуал, який чудово прижився. І щороку радує не тільки тих, хто пірнає у воду, а хто за цим з берега спостерігає і гріється чаєм.
Ця народна традиція існувала у християнських народів ще до прийняття християнства на Русі. З Хрещенням Русі (у 988 році) вона поступово поширилася і серед наших предків.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби.
