Тростянецька школа №1 Охтирського повіту, де мешкала родина ФітільовихПiд час навчання в Богодухiвський гiмназiї Микола брав участь у революцiйному гуртку, за що його й виключили. Далi були праця на помiщика, робота на Донбасi, фронти Першої свiтової. 1919 -го Микола Фiтiльов за iдейними переконаннями вступив до лав КПбУ, а 21 -го оселився в Харковi.
На початку 1921 року їде «завойовувати» столицю — Харків. Працював слюсарем на заводі. Одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку від першого шлюбу — Любов, її Хвильовий приймав як рідну і ніжно називав Любистком. Того ж року почав друкуватися в газетах і журналах, в альманахах «Штабель», «На сполох».
Активно заявив про себе, як один із організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій: спочатку «Гарт» (1923); саме в нього зародилась ідея створення напівофіційної студії «Урбіно», що збиралась у нього ж на квартирі і була прообразом ВАПЛІТЕ (1924); потім були ВАПЛІТЕ (1926) (віце-президент), ВУСПП (1927), «Пролітфронт» (1930).
У 1920-ті роки повністю підтримував і впроваджував у життя політику «українізації», виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури.
Саме тодi в газетах i з'явилися статтi та оповiдання ще невiдомого Миколи Хвильового.
Авторська слава прийшла за два роки з публiкацiєю збiрки оповiдань "Синi етюди". Особливий стиль, талант, ентузiазм та романтика, а також спроби переоцiнки постреволюцiйної дiйсностi - все це вирiзняло його серед iнших. Це був час, коли панувало гасло - культуру в маси. В галузi лiтератури це означало - кожен, хто навчився писати, мiг стати письменником.
Хвильовий побачив крах своїх iдеалiв, кiнець українiзацiї, голодомор, репресiї початку 30-х.
Останньою краплиною став арешт його друга - Михайла Ялового. 13 травня 33-го Микола Григорович запросив до свого дому найближчих друзiв. За спогадами очевидцiв - пили чай, Хвильовий декламував "Бесов" Пушкiна. Потiм письменник сказав присутнiм, що зараз покаже, як правильно писати, вийшов до робочого кабiнету i застрелився.
У передсмертнiй записцi вiн написав. "Арешт Ялового - це розстрiл цiлої генерацiї, За що, за те що ми були найщирiшими комунiстами - нiчого на розумiю. За генерацiю Ялового вiдповiдаю я, Микола Хвильовий".
Символiчна смерть: Хвильовий став першим iз розстрiляного поколiння нацiонал-романтикiв, згодом загинуть майже всi друзi i колеги письменника, а його ім'я на довгi роки порине у небуття.
У Тростянецькому краєзнавчому музеї діє постійна виставка присвячена життю Миколи Хвильового.
За матеріалами Тростянецького краєзнавчого музею.
