
"…Я люблю село родное,
Я люблю свой дивный край…

Топлёным и душистым молоком...
…Весенний вечер пахнет хороводом,
Гармошкою и песней у реки,
Где запахи веселья и природы
Для сердца деревенского близки".


Для нас воно світило всіх світил.
Печини наші, - рідна Україна -
Земля моїх батьків, моїх дідів.
Тут чисте, мов кришталь,
Повітря, клени, і берізки тут.
І люди працьовиті і привітні
З добром та щирістю в Печинах тут живуть.

Співають голосно, мов пташки у гаю.
Ці люди дуже мужні і відважні,
Від ворога боронять землю всі свою,
Щоб була цілісна великая держава,
Щоб хліб і сіль завжди були на столі.
Печинським воїнам на Україні
Слава на грішній українській цій землі.
І буде Україна жить, я твердо вірю.
І Бога день у день про це молю.
І буде жить село наше прекрасне
І люди будуть жить тут наче у раю.
Завжди хай буде мир і буде спокій,
І дітки не нарадують батьків.
І хай цвіте село наше прекрасне.
Із покоління в покоління навіки!










Родзинкою Дня села стало «зростання» своєрідного намальованого Дерева Слави села, яке протягом урочисто-концертної частини раз-у-раз як шану, прикрашали листочками-номінацій - майстрам професій, довгожителям, новонародженим, сім`ям, талантам села тощо.


