Місцевий фермер, районний депутат, меценат, чуйна і добра людина - так говорять мешканці села Люджа про свого земляка, фермера Олександра Миколайовича Слівкіна. А ще додають: "Вірний селу!". Для них День працівників сільського господарства - одне з найголовніших свят. Бо це і їхніми руками виробляють той хліб, який на кожному столі в кожній родині.
Про таких, як Олександр Слівкін, кажуть - здолає все, але доб'ється мети. І земляки в цьому переконуються кожного дня. А коли майбутні фермери питають у Олександр Миколайовича поради, з чого починати, радить розраховувати тільки на власні сили, вкладати всю душу в улюблену справу та не цуратися новизни. Він все життя працює на село, на землі і щасливий тим, що його улюблена справа стала справою всієї їхньої родини.
Ще хлопчаком він обрав для себе сільську професію - після школи вступив до Маловисторопського сільськогосподарського технікуму, де вивчився на зоотехніка. Рік по закінченню працював у КСП "Восход" (с.Ницаха), далі служба в армії, після якої повертається знову у сільське ремесло - зоотехніком по племсправі КСП "Рассвет" (с.Люджа). Потім була робота на "Птахопромі" та в рідному селі завідуючим фермою в КСП "Рассвет". Але вже тоді хотілося спробувати власну справу. І на початку двохтитсячних розпочинає приватним підприємцем - у Харків їздив продавали на ринку м`ясо. А коли у 2003 році в селі розпаювали землю, не роздумуючи полишає бізнес "купи-продай" і береться за серйозну роботу на землі - вирощувати хліб.
Спочатку в обробітку були родинні земельні паї. Потім до фермера придивились рідні і друзі, довірили йому свої земельні наділи. Так приватне фермерське господарство Слівкіна розросталося спочатку до 130 га. Потім - до 450 га. А на сьогодні в обробітку у Слівкіна вже біля 1200 га.
Як дипломований зоотехнік, не міг він забути і тваринництво. Після розвалу сільгосппідприємства кинуті напівзруйновані приміщення відремонтували, сьогодні тут своя свиноферма, утримується біля 900 голів.
Зліва направо: Андрій Біловол, Алла Біловол, Алла Лосинець,
Наталія Слівкіна, Валентина Маслова, Володимир Дюмін.
Ось так, крок за кроком, рік за роком і побудував, можна сказати, своїми руками Олександр Слівкін на сьогодні потужне приватне сільське господарство. Приємно голові родини, що приєдналися до його справи дружина, донька, невістка, на підході і син, який закінчує сільськогосподарський технікум, де навчався батько, а потім ще вчитиметься в сільгоспінституті.
Справа батька стала вже сімейною справою, а всього в колективі фермера працює до 35 чоловік.
І як працюють!
Радують результати роботи Олександра Слівкіна.
- Цей рік був сприятливим для рослинництва, - говорить фермер. - Кукурудза вродила за 100 цнт/га, соняшник - від 35 до 43 цнт/га, пшеницю зібрали з урожайністю 59 цнт/га. Підвела хіба що соя - 22 цнт.
Що в його роботі дратує, точніше що роботі заважає - так це нестабільність в аграрній політиці держави. Помічає фермер, що якщо брати останні 10 років, то ставлення до сільського господарства з кожним роком все гірше і гірше.
- На сьогодні, наприклад, реалізації продукції у нас нуль, бо ціни "ріжуть" з такою силою, що не вигідно нічого продавати - соя, доки зібрали врожай, впала з 12 до 7 тисяч, соняшник теж опустився в ціні. Натомість зросла вартість пального, електроенергії, запчастини що не день, то дорожчі. \
Все це фермер називає по-простому: "викручуванням дрібним сільгоспвиробникам рук". Не на першому вони у держави плані. Не те що великі холдинги, яких чомусь і більше шанують, і більше фінансово підтримують.
Втім, ці труднощі Олександра Слівкіна тільки закаляють. Рук не опускає, а колективом своїм дорожить ще більше. Цінує і знає можливості кожного свого механізатора, тваринників, які працюють поруч. Відгукується про кожного теплими словами. На свинофермі справжньою господаркою називає завідуючу Наталію Слівкіну.
- Є в неї справжня господарська жилка, на неї повністю можна покластися і доручити найскладнішу роботу, - каже фермер.
Не нахвалиться і механізаторами - кого не називає, на кожного може покластися. Ось Михайло Єрофєєв - він і комбайнер, і тракторист. Спеціалістами широкого профілю є Олександр Безкоровайний, Віктор і Віталій Холодови. На совість працює і Володимир Лучанінов… Не втомлюється називати прізвища свої спеців Олександр Слівкін, каже: "Це такі люди, з якими ми працюємо, як одна родина".
Зліва направо: Віктор Холодов, Олександр Безкоровайний,
Михайло Єрофєєв, Віталій Холодов.
Втім, самі механізатори кажуть, що такий мікроклімат - то від керівника - на своєму він місці, активно практикує впровадження новітніх технологій, такого ж розумного підходу вимагає і від підлеглих. А ще уміє знайти підхід, потрібне слово до людини, тому і користується авторитетом. Хоча часом буває і жорстким, вимогливим. Це все робота.
За межами роботи Олександр Миколайович подає активний приклад меценатства на селі. Без його участі, допомоги або ініціативи не обходяться жодні події на території сільської ради - дні села, толоки, чим може, допомагає бюджетним установам. В цілому за цей рік виділив на потреби села біля чверті мільйона гривень - це і на впорядкування кладовища, підсипку доріг, чистку снігу взимку, облаштування школи… .
І не в його характері відмовити там, де треба допомогти. Тому в таких ситуаціях не обходить боком, а якщо пообіцяв - на колись не відкладає. Інакше Слівкін просто перестане сам себе поважати.
- Село - це велика родина. Раз тут живеш, роби все по-совісті.
Тому і авторитет у О.М.Слівкіна на селі величезний, тому і депутатом його обирають до районної ради. Тому на великих сільських святах його запрошують на найпочесніше місце.
Приємно від цього і дружині, яка працює поруч, і доньці, яка закінчила сільгоспінститут. З дипломом аграрія буде і син. Ось таке воно село - як вся Україна.
Ми запитали у Олександра Миколайовича - щоб він хотів побажати односельцям, людям, які пліч-о-пліч працюють і живуть поруч з ним. Фермер сказав простими і зрозумілими для кожної людини словами:
- Найголовніше всім бажаю міцного здоров'я, щастя, миру, затишку, спокою у кожній оселі, злагоди у кожній родині, впевненості в завтрашньому дні! Хай в усіх буде хліб і до хліба на столі!
