На іменинах сільської родини нікому не нудьгувалося.
Життя в селі – це мистецтво бути справжніми господарями. Треба знайти час на родину, на виховання дітей і онуків; нагодувати і доглянути немале господарство - корівку, поросятко, курей, качок; попоратися на чималенькому городі; на роботу сходити; встигнути приготувати обід і вечерю... І за цими щоденними буднями ще й про свято не забути – особливо те, яке збирає всю сільську громаду. Таким і є День села Люджа, яке відзначило його 11 серпня.
Першими відкрили святкування діти - з полудня навколо сільського будинку культури для них були розгорнуті надувні батути, тир, каруселі, величезні гірки... Причому вхід до гральних та розважальних пунктів був безкоштовний – спонсори наперед все це проплатили. Ізюминкою цього року став міні-басейн, в якому одночасно могло покупатися не менше 5-7 дітей. Тут же продавали солодку вату, охолоджувальні напої, морозиво...
Десятки дитячих облич щасливо сяяли. А ближче під вечір у промені яскравого свята окунулися і дорослі. О п'ятій вечора урочистості перемістилися до будинку культури. В першому ряду почесні гості і організатори – сільський голова Олег Красніков, депутат районної ради від Люджі, місцевий фермер Олександр Слівкін, голова Боромлянської ОТГ, до якої прагне приєднатися Люджанська громада, Василь Романіка, представниця компанії «Кернел» Тамара Сторожева, сільський голова сусідньої Криничанської сільської ради Микола Назаров…
В залі місця не вистачало всім бажаючих послухати привітання і помилуватися виступами місцевих артистів.
Відкриває свято вокальний ансамбль Люджанського сільського будинку культури , художній керівник якого Валентина Сотнікова. Першим з вітальним словом звертається Олександр Слівкін.
- Тут кожен знає, що таке селянська доля, яка ціна хлібові на столі – бо вирослі ми біля поля і виховані ним, - сказав фермер. – Вітаю всіх з нашим спільним святом! Щастя всім!
- Кожне село має свою особливість, але всіх їх об’єднує одне – праця на землі, любов до рідного краю. У нелегкий час ми подали одне одному руки, але ми маємо сильний людський потенціал. Я думаю, у нас все вийде і через кілька років люди будуть гордитися своєю громадою, - сказав Василь Романіка.
- Село – наш дім, наше коріння. Найдорожче наше багатство – люди, міцна і дружня громада - працьовита і співоча, - завершив вітальний спітч Олег Красніков.
А потім зі сцени лунали пісні, вірші, навіть театральну мініатюру приготували. Перед кожним номером обов’язково називали тих, ким село може гордитися. І не обов’язково за якісь геройські досягнення – чесно прожити, вік пропрацювати на землі, виростити справжніми людьми своїх дітей - це теж подвиг. Цим людям сільський голова дарував по коробочці цукерок – символічно і приємно за увагу.
Село – це насамперед його люди. І день народження села – це теж долі не тільки самого села. Приємним збігом стало те, що саме на день села – 11 серпня – свої іменини відзначали і деякі селяни. Серед них Надія Іванівна Лучанінова, Анна Михайлівна Лучанінова, Анастасія Кравченко, Сергій Вінніченко. А Любов Іванівна Краснікова відзначила ювійлей – 50-річний день народження.
Витоки любові до свого рідного краю йдуть від батьківської хати, з поля, на якому ростуть золотаві жита і пшениця. Воно розвивається працею хліборобів і тваринників, вчителів і медиків, культ – та торгових працівників… Та перше слово – про ветеранів, про тих, хто зберіг мир, хто ліквідував трагедію, хто захищав і захищає Вітчизну. В усі важкі часи люджани не відсиджувалися, а йшли захищати і свою рідну землю, свою Батьківщину. Так було і у Другу світову, коли воювали з німецьким агресором, в Афганістані, де виконували інтернаціональний обов’язок, коли треба було ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС, так є і сьогодні, коли на Сході захищають незалежність України від російської окупації.
На святі привітали тих, хто з цих героїв живе поруч - воїнів-афганців Віктора Матвєєва, Сергія Чеботарьова, Віктора Абросимова, воїна-атовця Леоніда Осмоловича, ліквідаторів Чорнобильської аварії Василя Сотнікова та Івана Бондаря.
Бойові дії на Сході змусили багато родин з Донбасу шукати мирне життя в глибинці країни. В Люджі теж проживає сім`я переселенців – гарні, чемні хазяї – родина Молибог.
Всі номери художньої самодіяльності присвячувалися рідному краю. Деякі виконавці навіть пісні такі підібрали, аби ними привітати село. Наприклад, соліст будинку культури Михайло Черкашин у своїй пісні навіть тост виголосив:
«Поднимем тост за нашу деревеньку –
За милое родимое село,
И пожелаем, чтобы на своем веку
Оно преображалось и цвело…»
В Люджі і Верхолюджі більшість мешканців – це люди, хто своїми руками творили історію села, які віддали десятки років важкій хліборобській праці. Їхнє минуле – це минуле історії Люджі і їх тут поважають і часто звертаються до їхніх мудрих порад, до їхнього досвіду, який вони передають своїм дітям. Це довгожителі - Ганна Павлівна Ільгова, Ганна Прокопівна Черкашина, Михайло Іванович Сотніков, Євдокію Андріївну Сотнікову. Вони очевидці багатьох сторінок розвитку села.
Але коли треба - Люджа перетворюється у непереможний форпост у боротьбі за справедливість. Не бояться тут постояти за свою землю-годувальницю, за село, за своє майбутнє. Така риса очевидно і створила умови розвитку фермерства, дрібного селянського підприємництва. На маленьке село тут немало підприємців, які створюють робочі місця, дбають за землю, виробляють і м'ясо, і молоко, і при цьому землю леліють, а не вижимають з неї все до останку, як великі агрохолдинги. Таким фермерам, як Олександру Миколайовичу та Валентині Миколаївні Слівкіним, Володимиру Васильовичу та Ігорю Володимировичу Лучаніновим, Лідії Василівні Пихтіній та іншим люди щиро дякували.
Самими надійними узами розвитку села – це сім`ї, які живуть у любові і злагоді, діти, які в них зростають. В день села щиро привітали родини, які святкують свій 25-річний ювілей – Віктор і Тетяна Конєви, Віктор і Олена Слівкіни, Андрій і Валентина Радевичи, Вячеслав і Тетяна Гостєви.
В цьому році в Люджі вступили на весільний рушник дві подружні пари – Олег та Олена Краснікови та Артем і Юлія Клименки.
Є родини, які вже зростають немовлят, продовжуючи корні селянського роду – в цьому році в Люджі народилося 5 немовлят – Сашенька, Уллянка, Софійка, Алінка і Єгорка. Щасливе поповнення прийшло в сім`ї Борисенко, Клименко, Красноруцьких, Лучанінових і Кравченко. Є в селі і такі родини, де діточок зростає не менше трьох – це молоді багатодітні родини Олександра та Катерини Конєвих, Віктора та Олени Бов, а є й такі мамочки, які самі зростають стільки діточок - Аліна Гостєва, Світлана Біловол. Є в селі сивоволоса і дуже мужня жінка, яка замінила своїм внучкам маму – це Валентина Дмитрівна Холодова. Велика шана їм за це. Нехай Бог їм і всім люджанським родинам дарує здоров`я, щастя.
Є в селі своя школа – невелика, але своя. А раз є в селі школа – житиме й село. Працює в цьому освітньому закладі дружний колектив на чолі з Валентином Пановим. А кращим вчителем цієї школи в цьому році стала Людмила Подшивайлова. Подяку висловили і медичній працівниці - Валентині Міщенко – вона першою надає медичну допомогу і малим, і старим.
Життя в селі – це мистецтво бути справжніми господарями. Треба знайти час на дітей чи онуків, доглянути худобу, нагодувати корівку, поросятко, качок… А ще попоратися на городі. І на роботу сходити. Встигнути приготувати обід, вечерю. І який в душі настрій, коли встигаючи все це зробити, ще й подвір`я у тебе гарне, привітне, квітуче – одним словом доглянуте. В селі Люджа є така традиція – до Дня села підводити підсумки конкурсу на краще подвір`я. В цьому році такими є Катерини Олексіївни Феденко, Галини Іванівни Сотнікової, Світлани і Василя Халахан.
Ось так година за годиною пісні перепліталися з теплими і щирими розповідями про славних люджан. Свої пісні їм присвячували Лідія Пихтіна, Тетяна Клименко, Катерина Конєва, Діана Конєва, Микола Ващенко, Світлана Давидова, Валентина Сотнікова, Владислав Біловол та інші.
Після концерту всіх запросили скуштувати каші та шашликів, вгамувати спеку прохолодними напоями. Прямо на порозі будинку культури організували дискотеку. А в небі спалахнули яскраві вогні святкового феєрверку.
