Перші старти пройшли у відомому спортивному містечку Ворохта - 6 км класичним стилем. Стартувало понад 60 спортсменів. У групі ветеранів, старше 65 років, Микола Володимирович був першим. На другий день - спринт 3,8 км по самій Ворохті. Це були, можна сказати, показові перегони, в яких віковий ценз не враховувався, а на сам старт обрали 25 найкращих спортсменів з попередньої гонки. Зрозуміло, молодші явно були сильніші ветеранів, тому 15 місце у загальній групі Микола Лободін розцінює як гарний результат.
На третій день знову гонка офіційна - з села Татерів Івано-Франківської області підйом на перевал, що в с.Яблуниці - 10 км вільним стилем. Знову спортсмени бігли по своїм віковим групам і тут наш спортсмен знову був першим.
- Це була надзвичайно красива гонка, - згадує наш спортсмен. - Ідеальні умови, багато глядачів, на фініші зустрічали нас у національних українських нарядах, шанували представники влади. Мені, як переможцю серед ветеранів, одягнули вінок переможця.
Втім, все це не переважило для нашого земляка подію, яка відбулася потім, але не входила в рамки змагань.
Відразу ж після гонки спортсмени самі домовились помірятися силами, хто ж з них першим пішим ходом зійде на … Говерлу. Так, на ту саму знамениту гору на всю Україну. Серед ветеранів, кому "за 60" Микола Володимирович знову був першим. І вручену йому медаль з написом: "Я підкорив Говерлу" вважає найдорожчою з усіх трофеїв, здобутих на тих змаганнях.
Наступного дня спортсмени переїхали на берег озера Світязь, що на Волині. Там пройшла гонка 8 км вільним стилем на лижо-ролерах в залік кубка України серед ветеранів. Лободін виборов срібло. Наступного дня пройшли естафети. Але найцікавіший третій відбувся еко-марафон, присвячений збереженню навколишнього природнього середовища. Спочатку був марафон для легкоатлетів, а потім на старт на дистанцію вдвічі меншу - 21 кілометр - вийшли лижоролерники. Лободін серед ветеранів прийшов на фініш першим.
То ж дванадцять днів у Карпатах подарували ветерану масу прекрасних емоцій, чималеньку охапку медалей з офіційних стартів - три перших місця в індивідуальних гонках, друге місце на кубку України, а також швидкісне сходження на Говерлу і подолання на лижо-ролерах напівмарафону.
Про що сьогодні мріє Микола Володимирович? Ні, зовсім не про медалі. Говорить, як би добре знайти у Тростянці партнера - разом тренувалися б, відточували майстерність, їздили б на змагання.
Також Микола Лободін вдячний громадській організації "Спорт Тростянеччини", яка профінансувала йому витрати, пов'язані з цією поїздкою. Як бачимо, не даремно.
