Родина тростянчан Ткаченків - постійні клієнти аптечних закладів. Хронічні хвороби, як то цукровий діабет, підірвали здоров`я людей. Доходи мають мінімальні, тому у них кожна копійка на рахунку, на дороговартісні препарати грошей не тратять. Коли дізналися про національну програму "Доступні ліки", зраділи. Адже ця програма якраз державою і була запроваджена для таких людей, як Ткаченки. Адже ліки по ній відпускають зі знижками, а доплачується вартість аптекам з державного бюджету через трансферти на місцевий рівень.Ось тільки, на жаль, державна програма надання ліків не врахувала спосіб ... боротьби з байдужістю персоналу аптек, поведінка яких іноді виглядає, мов знущання над хворими людьми. Приблизно в таку ситуацію і потрапили Ткаченки. Ось що нам розповів глава родини.
"Дев`ять рецептів виписали мені і моїй дружині в міській лікарні. Пішов я у "чернігівську", як її у нас називають, аптеку, що по вул. Миру. Подаю перший рецепт - ревізор бере. Відпускає і по другому. А решту сім рецептів віддає назад і каже - написані з помилками, ідіть до лікаря, нехай переписує.
Я був здивований. Рецепти в цих лікарів виписував не вперше і не один раз. Та й навряд чи лікар чи медсестра не знали, як правильно оформити рецепт.
Тому я вирішив спочатку сам перепровірити були в рецептах помилки, чи ні. Я пішов з цієї аптеки в інші, благо їх у нас немало. Яким же було дивом для мене, коли і в "Панацеї", і в "Прогресі", і в "Кробсі" мені продавці аптек сказати, що рецепти виписані правильно. Іду знову в аптеку на Миру, пояснюю її працівникам, що був в інших аптеках міста і що в усіх мені сказали, що рецепти виписані правильно.
Знову прошу: «Відпустіть мені ліки». «Ні - кажуть мені у відповідь, - їдьте переписуйте рецепти".
Куди діватися. Наступного дня поїхав до лікаря, який рецепти виписував мені. Кажу йому, що в аптеці "Бажаю здоров`я" не сподобалася його каліграфія, вимагають переписати рецепти.
Лікар перевірив кожен рецепт: "Немає тут ніяких помилок, двадцять років виписую рецепти, що мені, для ревізорів тепер почерк змінити?". Обурений лікар телефонує в аптеку і прямо говорить, що, мовляв, якщо вам не вигідно відпускати ліки по пільговій програмі, то не морочте голову нікому. Відмовтесь від участі у програмі, нехай люди в інших аптеках скупляються.
Та все ж, щоб мене не підводити, рецепти лікар переписав - ледь не печатними літерами.
І знову наступного ранку я в тій аптеці по вул. Миру. Подаю рецепти. Ревізор перепитав: "Переписані?". "Так, і старі у мене залишились, ми повернимося і до них". Не сподобалися мої останні слова аптекарю, глянув він на рецепти, потім на мене. І каже: "Ліків немає, прийдете наступного разу".
Мене всього від такого знущання колотнуло. Поруч з аптекою - міська рада, - пішов до мера. Кому, як не владі захищати людей, коли їй на законні права прямо в обличчя, так би мовити, плюють. Мера на місці не було. Тому не вийшло поговорити. Довелося обмежитися написанням на його ім`я заяви, хоча всі в міськраді, хто був поруч, радили не піднімати шуму.
Коли я пішов з міськради, десь через пів години по телефону дзвінок - говорив головний лікар лікарні. "Давайте нам ваші рецепти, зараз всі ваші проблеми вирішимо, буде все гаразд", - чується в трубці голос А.Плахтирі. Очевидно, підключився по вказівці Бови. Згодом головний лікар сказав, що в аптеці дійсно на той час всіх ліків, виписаних в рецептах, не було.
"Прийдете через день і вам все видадуть" - запевнив очільник лікарні.
...Коли прийшов додому, то подумав - ну це я згарячу "підняв бучу". А скільки таких людей, яким ось так "плюють в обличчя" в тих же аптеках, відмовляють у дешевих ліках, аби щось подорожче "підсунути". І більшість хворих людей справді виходять з аптек опустивши голову, і йдуть додому, сподіваючись, що завтра пощастить з "доступними" ліками".
