33 роки тому, 4 вересня, помер український поет Василь Стус, якого закатували в карцері табору у Пермській області, де перебували «особливо небезпечні державні злочинці».

За свої недовгі 47 років життя, борець за Україну виніс багато випробувань. Своєю мудрістю в листах з тюрми поет ділився з сином Дмитром. Ось що він писав йому.
 
 «… Насамперед, сину, я хочу, щоб Ти мав свій характер, а не був розмазнею, манною кашею для беззубих. Виробляй його постійно, не поступайся своєю волею перед обставинами. Бо Ти — це, насамперед, Твоя воля (бажання, мета, впертість і т.д.). А воля міцніє в подоланні перешкод».
 
 «… У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя. Обирай, синку, сам, що Тобі до вподоби. Сам я зробив - для себе - вибір. Твоє життя - є Твоє».
 
 «… Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще — з кількох позицій».
 
 «… Як і в літературі, в кіно не так багато великих творів. Погані фільми дивитися — шкідливо, як і погані читати книги. Вони зменшують, а не збільшують читача. Бійся телевізора, подивляйся тільки справжній мінімум. Є такі хвороби, які непомітно посідають людину. Одна з них — любов до телепередач».
 
 «… Бач, сину, я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожере не з одного єгипетського глечика — поки й ґеґне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід?».

Комментариев: 0
Добавить комментарий